“Основа економічної системи суверенної держави”

Як бачимо, причини, що протидіють розвитку вільного ціноутво¬рення, конкуренції та ринку, є невід'ємною складовою сучасної роз-ниненої економіки і можуть бути усунені втручанням держави у про¬цес відтворення. Через ці обставини сучасний ринок є ринком, що регулюється державою. Це здійснюється за допомогою правових актів, що закріплюють ринкові відносини, широкого використання договірних відносин, через фінансування розвитку державного сек¬тора, наукизаходи, спрямовані на захист навколишнього середовища, охорони здоров'я і праці робітників, захисту споживачів від небезпечних продуктів, забезпечення однакового доступу до вакантних робочих місць, конт¬роль за практикою ціноутворення, які здійснює держава практично у всіх сферах економічної діяльності.

Регулюючі функції держави в ринковій економіці зводя¬ться до трьох основних — законодавчої, стабілізуючої, розпо¬дільчої.

Законодавча функція передбачає, що держава розробляє систе¬му економічних, соціальних та організаційно-господарських законів і постанов, які створюють певні «правила гри», тобто правові засади ринкової економіки, що є гарантом однакових прав і можливостей для усіх форм власності та господарювання.

З метою захисту конкуренції як основної умови і регулятора рин¬кової економіки держава розробляє і реалізує антимонопольне зако¬нодавство. Це дає можливість суб'єктам ринкової економіки реалі¬зувати свої інтереси, примушує їх діяти узгоджено і водночас не порушувати об'єктивних законів ринку. І відбувається це природ¬ним шляхом, без команд і наказів, характерних для директивної еко¬номіки.

Стабілізуюча функція полягає у підтриманні високого рівня зай¬нятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні економічного зростання. З цією метою держава: а) визначає цілі, напрями і пріори¬тети економічного розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації, використовує грошово-кредитні та бюджетно-податкові підойми; б) бере на себе організацію пропозиції центральних гро¬шей; в) забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобігання інфляції та безробіттю.

Розподільча функція пов'язана, з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у суспільстві, а з іншого — з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій економіці. Для здійснення цієї функції, яка сприяє виправленню певних не¬доліків ринкової системи, держава: а) здійснює перерозподіл коштів груп населення, що мають високі доходи, на користь непрацездат¬них і малозабезпечених, проводячи відповідну фінансову і податко¬ву політику, політику регулювання цін; б) встановлює і контролює реалізацію законодавства про встановлення мінімального розміру заробітної плати; г) бере на себе функцію забезпечення суспільними благами, у виробництві яких приватні та колективні суб'єкти не за¬цікавлені, водночас без цих благ суспільство не може досягти благо¬получчя.

Важлива роль належить державі у регулюванні зовнішньоеконо¬мічних відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами. Це важливі чинни¬ки стабілізації національної економіки і розвитку світового госпо¬дарства.

Регулюючі функції держави в ринковій економіці є умовою до¬сягнення балансу економіки на макрорівні, здійснення ефективної грошово-кредитної політики, соціального захисту малозабезпечених верств населення. Без регулюючого впливу держави не можна здійснити структурні перетворення, модернізацію матеріально-тех¬нічної бази ряду галузей.

Отже, сучасна реальна ринкова система органічно поєднує вільну конкуренцію і важелі державного регулювання, які й утворюють ре¬гульовану соціальне орієнтовану економіку.

Рис. Ринок і держава

Ігнорування будь-якої з цих засад призводить до негативних наслідків: монополізму, інфляції, спаду ділової активності. Тому над¬звичайно важливо, щоб держава виконувала лише ті функції, які б усували негативні явища ринкових відносин і не більше. Вона в жод¬ному разі не повинна порушувати внутрішньоринкові зв'язки, про¬тидіяти їм. Саме через це не можна допускати директивного розпо¬ділу виробничих ресурсів і споживчих товарів, всеохоплюючого адміністративного контролю над цінами, тотального директивного планування, що характерно для авторитарно-бюрократичної систе¬ми. У противному разі руйнується ринкове середовище, що призво¬дить до державного монополізму, директивної економіки.