Макрорегулювання економіки України

3.2. Формування монетарних інструментів макроекономічного регулювання

Як вже зазначалося, другим важливим знаряддям макро-економічного регулювання є монетарна політика, яка нині щораз більше використовується у розвинутих країнах для досягнення різних макроекономічних цілей, насамперед макроекономічної стабільності.

У світовій практиці апробовано три основні інструменти монетарної політики:

операції на відкритому ринку державних цінних паперів, де Національний банк купує і продає цінні папери;

резервні вимоги Національного банку;

облікова (дисконтна) ставка Центрального банку.

Основне завдання монетарної політики - це регулювання розмірів, динаміки і структури національної грошової маси. У перехідній економіці можливості для застосування монетарної політики значно вужчі ніж фіскальної.

Монетарна політика, як знаряддя макроекономічного регулювання, включає в себе не лише центральний банк, а й всю систему комерційного банківництва. Адже реальна монетарна політика і її вплив на макроекономічні процеси відбувається саме через банківську систему. Без банківської системи неможливе саме проведення монетарної політики. Які процеси можна простежити у цій важливій галузі економічних відносин в Україні.

Аналіз формування монетарної політики в Україні, насамперед почнемо із з’ясування того, якою вона була протягом років незалежності.

Слід зазначити, що облікова ставка була дуже нестабільною і різко коливалася, особливо у 1992-1994 рр., як це видно з таблиці (див. табл. 6, додаток).

Аналіз динаміки облікової ставки в цей період дає підстави вважати, що монетарна політика в Україні була стимулювальною і практично не націлювалася на досягнення макроекономічної збалансованості.

Як вже зазначалося, ще одним вагомим інструментом проведення монетарної політики є норма резервних вимог. На сьогоднішній день норма резервування за вкладами у національній валюті становить 20 % депозитів, по валютних депозитах також 20 %.

Норма обов’язкового резервування повинна бути тим важелем, який прискорить потік інвестицій в українську економіку. На нашу думку, це може бути зроблено шляхом зменшення норми обов’язкового резервування та введення конвертування відповідних пасивів комерційних банків в інвестиційні облігації. Такі кроки сприяли би зацікавленості комерційних банків у нарощуванні інвестиційної діяльності.

У 1995-1999 рр. монетарна політика в Україні стала стримувальною, про що свідчать темпи зростання грошової маси в обігу(див. табл. 7, додаток).До того ж ця політика була послідовнішою, порівняно з фіскальною і скеровувалась на досягнення такої макроекономічної мети, як стабілізація рівня цін. В результаті стримувальної монетарної політики темпи інфляції в Україні різко знизилися, наприклад інфляція у 1996 р. становила 39,6 % за рік, а у 1997 р. темпи інфляції становили в середньому 1,3-1,5 % на місяць. Щодо курсу українського карбованця, як показує таблиця (див. табл. 8, додаток), падіння його уповільнилося.

Монетарні важелі макроекономічного регулювання включають в себе не лише центральний банк, але й всю систему комерційного банківництва. Діяльність банківської системи показано в таблиці (див. табл. 9, додаток).

В умовах кризового становища виробничого сектора України та небувалої розбалансованості господарки в цілому, банківська система порівняно слабка. До того ж положення НБУ як державного інституту чітко не визначене законодавством України. На наш погляд, для України найприйнятніша структура банківництва, коли центральний банк має таку незалежність від виконавчої влади як Бундесбанк або ФРС, а комерційні банки - потужні та спеціалізовані. Це означає. що монетарні інструменти, очевидно, не відіграватимуть вирішальної ролі у макроекономічній координації у найближчі роки.