Макрорегулювання економіки України
Отже, можна зробити такі узагальнення:
1.Три основні сучасні підходи до макроекономічного регулювання по-різному оцінюють його ефективність.
2.Викладені концепції макроекономічного регулювання поділяються економістами, які розглядають ринкову систему, як найефективнішу форму господарки.
3. Жодна з держав не обходиться без тої чи іншої моделі макрорегулювання.
2. Макроекономiчна координація в командно-адмiнiстративнiй економіці.
2.1.Суть директивного планування.
Без механізму макрокоординації не може існувати жодна економіка: чи то командно-адміністративна чи ринкова. У командно-адміністративній системі макроекономічне регулювання забезпе-чується винятково централізованим директивним плануванням. Ідея директивного планування складалась досить довго і практично була реалізована у Радянському Союзі. В командно-адміністративній системі основні інструменти ринкового механізму - гроші та ціни зберігаються, але втрачають свої звичні функції, бо конкуренція повністю заглушена. Розглянемо детальніше директивне планування у колишньому СРСР.
Планування проводилося так, щоб план випуску продукції був напруженим. Напруженість вважалася головним параметром будь-якого плану. Підприємства при складані плану були зацікавлені у зниженні планових показників, а Держплан - в їх завищенні. Це “виторгування” планових завдань і закінчувалося прийняттям так званого напруженого плану.
Завдання централізованого державного планування полягало у забезпеченні збалансованості народного господарства. Це зумовлювало особливе значення балансового методу планування. До системи балансів входили баланси суспільного продукту і національного доходу, фінансовий і платіжний баланси держави, баланси грошових доходів і витрат населення, трудових ресурсів тощо.
Будь-яка балансова таблиця складалася з двох кількісно пов`язаних частин. Наприклад, схема балансової таблиці за окремими видами продукції виглядає так (див.табл.2, додаток).Розробка балансів, як і самого народногосподарського плану, неможливо без встановлення планових нормативів виробництва, розподілу і споживання. Головну роль тут виконувала система норм і нормативів витрат найважливіших видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів. Нормативи мали розрахункову та лімітуючу функції.
Можна зробити такі твердження, що радянські плани передбачали: високі темпи індустріалізації і посилення військової могутності; надвикористання ресурсів; щораз більше залучення ресурсів, а не підвищення ефективності; встановлення цін державою; економічну самостійність; пасивну фіскальну і монетарну політику.
2.2 Причини постійної розбалансованості в економіці.
Для того, щоб чіткіше собі уявити потрібний для української економіки механізм макроекономічного регулювання, простежимо основні джерела і причини розбалансованості макроекономічних сфер України.
На початку 90-х рр. більшість відомих спеціалістів вважало, що Україна має найліпші можливості для економічного розвитку як самостійна держава. Так спеціалісти Дойче Банку на основі дванадцяти фундаментальних показників зробили прогноз стосовно майбутнього економічного розвитку п’ятнадцяти республік колишнього Радянського Союзу. У цьому рейтингу за умови набуття незалежності Україна займала перше місце. На думку німецьких спеціалістів, загальний бал економічного зростання України дорів-нював 83 ( за десятибальною шкалою), Росії - 72, Прибалтики - 77.
На жаль, прогноз спеціалістів Дойче Банку фактично не справдився. На наш погляд, однією з причин цього є те, що хоча німецькі експерти брали до уваги дуже вагомі показники, але не були враховані інші, - зокрема небувала розбалансованість економіки України. Всі причини такої розбалансованості можна поділити на дві групи: