Міжнародно-правові акти по запобіганню забруднення моря

Необхідно також відмітити, що багато технічних рішень біологічних та екологічних проблем, призначених для забезпечення тривалих космічних польотів, фактично цілком застосовані для розв'язання цілком земних проблем охорони навколишнього середовища.

Можливість використання з метою охорони природи Землі такого потужного засобу, як космічна техніка, давно привернула до себе увагу. Яка б не була великою цінність нових даних стосовно космосу для розвитку науки, питання використання космосу для розв'язування чисто земних проблем завжди отримували позитивний відгук у світовій громадськості.Вже у 1958 році на ХІІІ сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція 1348 (ХІІІ), в якій відзначалося, що “найновіші досягнення у космічному просторі додали новий вимір в існуванні людини і відкрили нові можливості для збільшення її пізнань та покращення її життя”*. Разом з тим, активне використання космічної техніки для потреб охорони природи, по суті, лише починається. У зв'язку із підготовкою до Конференції ООН по навколишньому середовищу Комітет ООН по використанню космічного простору в мирних цілях звернув увагу на два документи, підготовлених Секретаріатом ООН для розгляду в Комітеті. Один з цих документів розглядає питання використання супутників для обстеження Землі. В іншому документі розглядався пункт про роль супутників для обстеження Землі у вивченні середовища, яке оточує людину. Можна очікувати, що і в майбутньому головна роль в організації міжнародного співробітництва в області використання космічної техніки для розв'язання проблем охорони довкілля буде належати Комітету ООН з питань використання космічного простору в мирних цілях, оскільки у відповідності з резолюцією 1721 (ХVI) Генеральної Асамблеї ООН Комітет є “центром міжнародного співробітництва при дослідженні та використанні космічного простору з мирною метою”. Це, зрозуміло, не виключає можливості використання інших організаційних форм для вирішення завдань спеціального характеру. Вже зараз Комітет ООН з питань космосу підтримує зв'язок з відповідними спеціалізованими закладами ООН - з МЕС, ЮНЕСКО та ФАО, а також з ІКАО, ВОЗ, ІНКО, МАГАТЕ та рядом інших організацій. Не виключено, що по мірі розвитку технічних можливостей використання космічної техніки для охорони навколишнього середовища існуючі міждержавні рамки співробітництва виявляться затісними. Проте, не можна допустити, аби при організації співробітництва держав в новій області космічної діяльності ігнорувались інститути, які склалися.

Якою не є великою специфіка діяльності, пов'язаної з охороною навколишнього середовища на Землі, вона лишається приватною областю в загальному комплексі питань космічної діяльності, де специфічні проблеми та методи їх вирішення не заперечують, а пропонують збереження загальних принципів та норм співробітництва держав. Таким же чином і охорона навколишнього середовища з використанням засобів космічної техніки при всій її могутності та масштабності лишається одним із технічних засобів, використання якого не повинно наносити збитків загальній практиці.

І сама космічна діяльність, і міжнародна охорона довкілля є перш за все областями міжнародного співробітництва і регулюються як принципами та нормами загального міжнародного права, так і, відповідно, міжнародного космічного права та нової галузі міжнародного права, яка стосується регулювання співробітництва держав з охорони навколишнього середовища.

Стосунки між державами в процесі співробітництва в галузі використання космічної техніки з метою охорони навколишнього середовища повинні будуватися на засадах суверенної рівності та взаємної вигоди. Це положення знайшло своє відбиття в основному міжнародному правовому акті космічного права - Договорі про принципи державної діяльності з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, від 27 січня 1967 р. Договір встановлює основне правило, згідно з яким космічна діяльність повинна проводитись “з необхідним врахуванням відповідних інтересів всіх інших держав - учасників Договору”*.

Природні ресурси прийнято ділити на національні (т.б. ресурси, нерозривно пов'язані з державною територією) та міжнародні (ресурси відкритого моря, Антарктики, космосу, прикордонних рік та озер і т.д.).

Абсолютно очевидно, що наведена загальна норма, яка міститься в Договорі, застосована і до тих випадків, коли космічна техніка використовується для охорони навколишнього середовища по відношенню до міжнародних природних ресурсів, на перший план виходить вимога безумовної поваги суверенітету відповідних держав, як того вимагає загальновизнаний в міжнародному праві принцип суверенітету держави над своїми природними ресурсами.

Іноді доводиться зустрічатись із спрощеним розумінням суверенітету над природними ресурсами як правом розпоряджатися розробкою даного природного ресурсу. Слід відзначити, що в це поняття необхідно включати і право на використання інформації про який-небудь ресурс. Як відмічає юрист-міжнародник В.І.Сапожніков “насправді держава, як суверен, володіє юридично необмеженим колом прав стосовно природних багатств на своїй території”.Слід визнати, що проведення чіткої межі між національними та міжнародними природними ресурсами при такому глобальному характері досліджень, який є типовим для використання космічної техніки, може представляти доволі складну технічну задачу. Проте, об'єктивні труднощі в цій галузі, які існують, не повинні служити гальмом для відповідного юридичного, перш за все міжнародно-правового, врегулювання проблем, які виникають у зв'язку з цим, бо інакше може виникнути ще більша кількість вже не технічних, а політичних ускладнень.