Підхід до природи з точку зору нетрадиційних поглядів

По мірі того, як ми піднімаємося по сходинках життя, ми бачимо все вищий рівень психічного життя; прості прояви уступають місце складнішим.

Жива істота починає проявляти складніші психічні стани. Потім наступає стадія нижчих рослин, далі ми зустрічаємося з вищими формами рослинного світу, в яких проявляється відома чуттєвість. Потім іде перехід до форм тваринного життя; тут видно всі вищі ступені чуттєвості і ускладнення органів відчуттів, що поступово приводить до утворення свого роду нервової системи.

Серед нижчих тваринних форм не видно ще признаків свідомості. Свідомість поступово розвивається і досягає високої степені у вищих тваринних формах. Ці тварини (собака, слон, мавпа) мають дуже складну нервову систему, мозок і добре розвинену свідомість. Тварина чи людина яка думає в площині фізичної свідомості (всі вищі тварини так думають, і навіть багато людей не здібні вище цього), ототожнюють себе з фізичним тілом і усвідомлюють тільки те, що відноситься до цього тіла, і до зовнішнього світу.

Вона “знає”, але не усвідомлює розумові процеи чи існування мислення, вона “не знає, що знає”. Ця форма свідомості є ніби світом думки, який відрізняється від високорозвинутої інтелектуальної людини нашого віку і нашої раси.

Тварина не може перенести свою свідомість з відчуттів зовнішнього світу на внутрішній стан буття. Вона не в змозі “пізнати себе”.

Це є фізична свідомість. Тварини на цьому і зупиняються. А людина тим часом починає питати себе, чому те чи інше відчуття приємне і ставить його в зв'язок з іншими речами чи особами, або роздумує, чому відчуття не є приємним, що з нього випливає.Це і є “ментальна свідомість”, тому що вона признає існування внутрішнього “я”. Людина, яка володіє ментальною свідомістю, не тільки “відчуває”, вона має в своєму розпорядженні і слова чи розумові поняття про ці відчуття і може уявити себе випробовуючою їх, відділяючи себе, відчуття чи почуття від того об'єкта, який відчувають.

Людина здібна думати: “Я відчуваю, я бачу, я чую, я бажаю, я роблю”. Ці слова вказують на те, що ментальна свідомість пізнає розумові стани, дає їм назви і пізнає разом з тим; чиє “я” пізнає відчуття. Цю стадію називають самосвідомістю. Людина починає усвідомлювати, що в неї є мислення. Вона здібна “пізнати” себе, як істота, яка володіє мисленням.

Людина здібна роздумувати про розумовий стан інших людей, тому що вона усвіомлює ці стани в самій собі.

По мірі того, як людина розвиває в собі ментальну свідомість, вона починає розвивати всезростаючі ступені розумності і тому роиписує величезну важливість цієї частини своєї природи.

Розум є зброя, якою людина розкопує родовища фактів, виявляючи кожен день нові скарби.

Ця стадія ментальної свідомості приводить людину до пізнання самого себе, до пізніння всесвіту. Страждання людини переходять з фізичної до ментальної свідомості і вона усвідомлює проблеми, про які раніше і не підозрювала; відсутність розумної відповіді породжує розумове страждання. І душевні страждання набагато гірші від будь-яких фізичних.

Коли людина досягає вищих стадій ментальної свідомості, і перед нею починає розкриватися наступна вища ступінь, то вона здібна гостріше, ніж будь-коли, відчувати незадоволення життям. Вона не може зрозуміти сама себе, своє походження, долю, призначення і природу.

Існує дві площини свідомості. Перша із цих площин свідомості, яка стоїть вище “самосвідомості” психологів (яку ми називаєм ментальною свідомістю) може бути названа “свідомістю я”, тому що вона дає свідомість реальності “я”. Ця свідомість набагато вища “самосвідомості” людини, яка відрізняє “я” від “ти”.

Вона вище і ітєї свідомості, що дозволяє людині відрізняти “я” від різноманітних властивостей мислення, які вона закликає за “не-я”, поки не наштовхується на ніщо, що не може відкинути; що вона називає “я”, хоча ця стадія значно вища ступеня, на якому стоїть більшість людей, і є високим ступенем досягнення її.

Принародженні свідомості, наше “я” пізнає самого себе ясніше і повніше. Ця свідомість не є результатом роздумів, а саме “усвідомлення” - подібне тому, як фізична свідомість і ментальна свідомість складають щось досконаліше від “інтелектуального переконання”.