Податкова система

4. забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов’язаних з використанням ними посадових обов’язків;

5. запобігає корупції та іншим службовим порушення серед працівників державної податкової служби;

6. збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов’язаних з оподаткуванням.

Закон України “ Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов ’ язкових платежів ” прийнятий 22.12.94 року.

Державний реєстр — це автоматизований банк даних. Створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов’язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі:

• виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов ’ язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

• укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникають обов ’ язки сплати платежів;

• відкриття рахунків в установах банків.

Закон України “ Про заставу ” (02.10.92 року) визначає заставу як спосіб забезпечення зобов ’ язань . В силу застави кредитор (заставоотримувач) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заклад — застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставоотримувача.

Заставоотримувач, якщо інше не передбачене договором, зобов ’ язаний: вживати заходів, необхідних для збереження предмету закладу; у випадках, коли це передбачено договором, одержувати з предмету закладу доход в інтересах заставодавця; регулярно надсилати заставодавцю звіт про користування предметом закладу, якщо користування ним допускається відповідно Закону; страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця; сплачувати податки та збори, пов’язані з володінням заставою, за рахунок заставодавця; належним чином утримувати предмет закладу, нести відповідальність за нього у випадках, коли немає доказів, що втрата, пошкодження або загибель закладу сталася не з його вини; негайно повідомляти заставодавця про виникнення загрози загибелі чи пошкодження предмета закладу; негайно повертати предмет закладу після виконання заставодавцем або третьою особою забезпеченого закладом зобов ’ язання.

Іпотека — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставоотримувачу індосованого цінного паперу.Предметом застави товарів в обороті або переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Вони перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу. Набуті заставодавцем товари стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Указ Президента України “ Про іпотеку ” від 14.06.99 року № 641/99 детально визначає, яке майно може бути, а яке не може бути предметом іпотеки, права та обов ’ язки заставодавця та заставоотримувача, суть різних видів іпотеки: звичайної, об ’ єднаної, спільної та умовної, структуру іпотечного договору, заставної, правила їх реєстрації та ін.