Екологічний стан країни та його державне регулювання

План

1.Основні джерела антропогенного забруднення навколиш¬нього середовища та необхідність його захисту

2.Органи державного управління охорони довкілля

3.Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування і охорони навколишнього середовища в Україні

1. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА АНТРОПОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЙОГО ЗАХИСТУ

Студенти мають знати, що основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних, хімічні, нафтопереробні заводи, цементні, целюлозно-паперові підприємства, екстенсивне перехімізоване сільськогосподарське виробництво, військова промисловість і військові об’єкти, автотранспорт і інші види транспорту, гірниче виробництво). Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими хімічними полями, шумами, вібраціями, теплотою.

Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної екологічної кризи є, як уважають міжнародні експерти, демографічний вибух, дуже швидке зростання населення планети (на 1 жовтня 1999 р. — 6 млрд жителів), що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів зниження природних шарів, нагромадження величезної кількості відходів виробництва і побуту, забрудненням довкілля — глобальними кліматичними змінами, хворобами, голодом, вимиранням.

У сучасних умовах у зв’язку з розвитком хімії, металургії, енергетики і машинобудування, з появою сотень нових синтетич¬них та мінеральних речовин і величезним їх нагромадженням стан справ докорінно змінився. Наприклад, відходи від синтетичних пральних порошків, нафтопродукти, важкі метали, нітрати, радіонукліди, пестициди та інші шкідливі речовини не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються, а нагромаджуються тисячами тонн у ґрунтах, водоймах і підземних водах. Протягом 90-х років з початку ХХ століття з надр землі було видобуто корисних копалин (мінеральної сировини) більше ніж за всю історію людства, починаючи з палеоліту, причому значну частину сировини одержано за 25 останніх років.

Тепер лише внаслідок спалювання паливних ресурсів в атмосферу планети щорічно викидається понад 22 млрд тонн діоксиду вуглецю та понад 150 млн тонн сірчаного газу. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 км3 шкідливих стоків, щорічно людством вноситься 500 млн тонн мінеральних добрив і близько 4 млн тонн пестицидів, більша частина яких осідає в ґрун¬тах та виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани, в дуже значних кількостях нагромаджується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри. За останні 45 років використання мінеральних добрив зросло в 43 рази, а отрутохімікатів — в 10 разів. Хоча за рахунок цього вдалося тимчасово підвищити врожайність зернових та деяких інших культур удвічі, картоплі і буряків — на 15—20 %, однак багаторазово зросло й забруднення ґрунтів, ґрунтових вод і вирощуваних продуктів. Тому в районах підвищеної хімізації сільського господарства захворюваність дітей у 3—3,5 раза вище, ніж у районах з мінімальною хімізацією.

Студенти мають знати, що в Україні металургійна промисловість зумовлює близько третини забруднень атмосфери й природ¬них вод. Останнім часом для всіх великих міст України характерне зростання забруднення довкілля за рахунок автотранспорту. Ця частка в середньому становить 55—75 %, а в окремих районах міст може підвищуватись до 80—82 %. У міс¬цях розташування металургійної промисловості вона є голов¬ним джерелом забруднення довкілля. Наприклад, Запорізьке об’єд¬нання «Запоріжсталь» щорічно викидає понад 150 000 тонн шкідливих забруднень в атмосферу (понад 50 % викидів у місті). Разом з іншими промисловими підприємствами, які через низький рівень технології виробництва й відсутність ефективного устаткування для очищення газодимних і шкідливих водних викидів перетворили Запоріжжя на одне з найбрудніших міст в Україні. «Запоріжсталь» спричинила велику кількість професійних захворювань, погіршення здоров’я населення, особливо дітей, підвищення смертності.

Унаслідок спалювання великої кількості твердого палива поблизу металургійних центрів нагромаджуються також такі шкідливі речовини, як хлороводні, діоксан, вуглеводні, що мають мутагенні та канцерогенні властивості, й переносяться з димами на відстані десятки й сотні кілометрів. Забруднення довкілля постійно підвищується через токсичність промислових і побутових відходів.

За кількістю промислового бруду на душу населення Україна посідає одне з перших місць в Європі. Через це тут нині найнижча тривалість життя — 66 років, тоді як в Японії, Швейцарії, Ісландії та США — 75—79 років. Нині в Україні смертність населення, особливо дітей, збільшилась.Зонами екологічного лиха є понад 15 % її території, крім того, близько 40 % атомних електростанцій СНД розміщені на Україні, причому майже 100 % електроенергії Хмельницької й 90 % Ровенської АЕС йде на експорт. В Україні функціонує 1700 шкідливих виробництв, 1000 з них — хімічні — становлять особливу екологічну небезпеку, а майже третина розміщена в межах рекреаційних зон. За показниками дитячої смертності Україна посідає перше місце у світі, як і за показником кількості онкологічних захворювань.