Державне програмно-цільове планування

Державне програмно-цільове планування

Сутність програмно-цільового методу планування, цільові комплексні програми

Наявність вад ринкового саморегулювання та вад державного втручання в економіку породжує складні соціально-економічні проблеми, вирішення яких пов'язане з використанням так званого програмно-цільового методу планування.

Використання програмно-цільового методу планування перед¬бачає:

• визначення проблеми та формулювання цілей;

• розробку й реалізацію програми, спрямованої на досягнення цілей;

• систематичний контроль за якістю та результатами робіт, передбачених програмою;

• коригування заходів, спрямованих на реалізацію цілей. Застосування програмно-цільового підходу зумовлене ба¬гатьма факторами: наявністю незадоволеного попиту на продукцію (роботи, послуги); надмірними витратами ресурсів і, як наслідок, виникненням негативних зовнішніх ефектів (екстерналій); потребою в глибоких структурних перетвореннях; реакцією на політичний тиск або підприємницьку ініціати¬ву і т. п.

Програмно-цільовий метод планування реалізується через цільові комплексні програми. Цільова комплексна програма (ЦКП) - це документ, в якому міститься визначений за ресур¬сами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей. Цілі, на які має бути спрямована ЦКП, обумовлені стратегією соціально-економічної політики держави, наявністю певної конкретної або кількох су¬міжних соціально-економічних проблем.

Класифікація ЦКП

Класифікація ЦКП здійснюється за такими основними ознаками: за рівнем, складом, сферою впливу та реалізації; за характером і специфікою проб¬лем і цілей; за термінами виконання.

За рівнем, складом, сферою впливу та реалізації виділяють та¬кі програми: міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, між¬регіональні, регіональні, локальні.

За характером і специфікою проблем і цілей розрізняють програми:

- соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку й удосконалення способу життя, підвищення матері¬ального й культурного рівня населення, поліпшення виробни¬чих і соціальних умов праці та відпочинку, зростання масшта¬бів та ефективності функціонування суспільного сектору і т. п.

Виробничі, орієнтовані на збільшення виробництва певних видів продукції (робіт, послуг), розвиток прогресивних вироб¬ництв, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефективності використання ресурсів.

Науково-технічні, націлені на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розробки та впровадження в практику новіт¬ньої техніки і технології.

Екологічні, спрямовані на ресурсозбереження, здійснення при¬родоохоронних і природоперетворювальних проектів.

Інституціональні, орієнтовані на вдосконалення організації управління господарськими системами, трансформацію відносин власності.

Регіональні, націлені на господарське освоєння нових районів, перетворення структури економіки сформованих соціально-еко¬номічних комплексів регіонів.