Куди прямує реформа влади в Українi

виконавча влада вiд областi i нижче знаходиться в структурi рад, то

фактично нi Кабiнет Мiнiстрiв нi Президент не матимуть своїх владних

структур на мiсцях, а виконавча влада вiд областей до сiл буде

знаходитись пiд представницькою(законодавчою) владою.

Великою небезпекою такої структури влади є i загроза

сепаратизму. Оскiльки Голова областi обраний виборцями , має достатню

легiтимнiсть та великi повноваження , йому фактично належить вся влада

в областi , а зв'язок та пiдпорядкованiсть Києву мiнiмальнi - все це

стимулюватиме все бiльшi вiдцентровi тенденцiї в областях. Адже за цим

проектом розпустити раду чи звiльнити її Голову може лише Верховна

Рада, але ж реально , та й оперативно зробити це буде неможливо

(яскравий приклад цьому ситуацiя навколо Криму).Як видно з проведеного

аналiзу та схеми мал.4 ,iдея лiвої бiльшостi нової Верховної Ради щодо

вiдновлення радянської форми правлiння, реалiзована в проектi Закону "

Про мiсцевi Ради народних депутатiв " має дуже мало спiльго з мiсцевим

самоврядуванням, зате має чiтку антипрезидентську направленнiсть ,

послаблює державну виконавчу владу i закладає умови для посилення

сепаратизму. Президент України , зрозумiвши небезпеку для

президентської влади,котра виходить з цього проекту закону, зразу

пiсля прийняття згаданого вище закону в першому читаннi, звернувся до

Верховної Ради з пропозицiєю не приймати цей закон доти, доки вiн не

внесе своїх пропозицiй. Верховна Рада тодi погодилась з цiєю

пропозицiєю, але зараз лiва частина парламенту "кусає собi руки", що

не схвалили "радянський" закон тодi в липнi, коли лiвi мали у

Верховнiй Радi стiйку бiльшiсть. Адже зараз, як видно iз схеми мал.5,