Формування і державне регулювання цін в умовах ринкових трансформацій

Рис.6. Схема розрахунку відпускної ціни методом граничних витрат.

Маржинальний дохід – це сума постійних витрат і прибутку, що припадають на весь обсяг продукції. При формуванні ціни визначають маржинальний дохід на одиницю продукції шляхом ділення його загальної суми на обсяг виробництва. Відпускну ціну розраховують за формулою:

де ВЦ – відпускна ціна;

Вз – змінні витрати на одиницю продукції;

Вп – загальна сума постійних витрат;

П – прибуток на весь випуск продукції;

НП – непрямі податки.

Такий метод ціноутворення дозволяє відслідковувати зміну ціни залежно від обсягу виробництва. При зростанні обсягу виробництва сума маржинального доходу на одиницю продукції зменшується і це забезпечує отримання запланованого прибутку при зниженні ціни.

Метод встановлення ціни з урахуванням беззбитковості передбачає ті самі умови, що і попередній метод, але відмінність у тому, що і попередній метод

Є але відмінність у тому, що прибуток дорівнює нулю. Відпускна ціна з врахуванням непрямих податків за методом встановлення ціни з врахуванням беззбитковості зображено на Рис. 7.

==++

Рис.7. Схема розрахунку відпускної ціни методом встановлення ціни з урахуванням беззбитковості.

Відпускна ціна визначається формулою:

Метод надбавок використовують при формуванні цін у сфері обігу (гуртова і роздрібна торгівля). Кожна представницька ланка , через яку проходить товар на шляху просування від виробника до споживача, додає до ціни придбання свою торгівельну надбавку, призначену для покриття витрат обігу посередника і забезпечення прибуткової діяльності. Формування ціни в сфері обігу представлена на Рис.8.

=++

Рис. 8. Система розрахунку відпускної ціни методом надбавок.

Агрегатний метод використовують у випадках визначення ціни конструктивно складного вибору, що складаються з самостійних виробів, що мають свою ціну. Ціна такого товару включає ціни окремих елементів , вузлів чи деталей (пульти управління).

Параметричний метод передбачає співставлення показників якості аналогічних чи взаємозамінних товарів, оцінку різниці в цих показниках і її вплив на рівень ціни. Найбільше поширеним методом ціноутворення із ряду параметричних виступає баловий метод, який застосовують у випадках, коли неможливо кількісно оцінити параметри виробів легкій і харчовій промисловості (запах парфумів, смакові якості продуктів харчування), у цьому випадку фахівці, опираючись на експертні оцінки, визначають цінність товару для споживача і надають йому певну кількість балів. На підставі співвідношення між цінами та баловими оцінками аналогічних товарів встановлюється вартісна оцінка одного бала. Множенням на суму балів визначають орієнтовану ціну нової продукції.Тендерний метод застосовують в умовах конкретного середовища, коли виробники ведуть між собою боротьбу за право отримання контракту виготовлення певного виду продукції чи виконання певних робіт. Найчастіше метод тендерного ціноутворення використовують у випадках, коли тендер оголошується урядом. Суб’єктом господарювання, що бажає брати участь у торгах, подає до тендерного комітету заявку, в якій визначена пропозиція щодо ціни. Щоб виграти тендер ціну треба встановити нижчу, ніж у конкурентів. Проте ця ціна не може бути меншою за суму власних витрат, крім випадків, коли використовують цінову стратегію проникнення на ринок.