Формування і державне регулювання цін в умовах ринкових трансформацій

З теорії трудової вартості випливає важливий в теоретичному плані висновок про те, що формування вартості ціни здійснюється в сфері виробництва, а проявляється за посередництвом обміну.

Тому в основі підходу до формування ціни прихильники теорії трудової вартості вбачають суспільно-необхідні витрати праці.Концепція ціноутворення, побудована на засадах теорії трудової вартості, дає можливість виявити глибинні аспекти економічного змісту категорії “ціна”, з’ясувати її об’єктивну основу та характер перетворень і модифікацій. Однак, зважаючи на високий рівень абстракції, дана теорія не спроможна вирішувати конкретних проблем ціноутворення. Підтвердженням цієї тези була абсурдна та ірраціональна система цін в СРСР та інших соціалістичних країнах, яку десятиріччями намагалися будувати за К.Марксом. [2; 105]

В кінці ХІХ ст. На противагу теорії трудової вартості з’явилась інша – маржиналістична (гранична) теорія ціноутворення. Представником цієї теорії були П.Самуельсон, Е.Бем-Баверк, К.Менгер, Ф.Візер. основна відмінність теорії граничної корисності від теорії трудової вартості полягає втому, що при визначенні ціни враховуються не витрати праці, а оцінка граничної корисності самого товару. Тобто покупця цікавить не сам товар, а те, в якій мірі він задовольняє його (споживача) потреби. Вартість товару уособлюється з його цінністю та визначається ступенем корисності для споживача. Тобто основою формування ціни товару представники теорії граничної корисності вважають ступінь корисного ефекту, який він, товар, приносить споживачу.

Згідно теорії граничної корисності ціна виступає самостійною „позавартісною” величиною, для визначення якої суб’єктивна оцінка покупця (споживача) є вагомішою, ніж об’єктивно існуючої витрати на виробництво товару.

Теорія граничної корисності, вирішуючи вузькі місця теорії трудової вартості, в реальному житті виявилася проблематичною. Адже практично неможливо визначити корисність товару внаслідок його суб’єктивного оцінювання споживачем, оскільки певна річ може в більшій мірі задовольнити потреби одного споживача, ніж іншого, а відтак бути більш кориснішою і мати вищу ціну [3; 8]

Як відмічає Ю.В.Бороздін, „на сучасному етапі розвитку суспільства не можна безпосередньо виміряти, визначити і спів ставити ні абстрактну величину корисності товару, ні витрати суспільно-необхідної праці для визначення вартості товару” [4; 13]. Виходячи з вищезазначеного, теорія трудової вартості і теорія граничної корисності не пристосовані до практики ціноутворення. Вони існують лише як теоретична основа ціни. Теорія трудової вартості та теорія граничної корисності – різновекторні характеристики одного явища, тобто ринку. Теорія трудової вартості відображає відносини між суб’єктами господарювання, які базуються на витратах виробництва, а теорія граничної корисності – відображає споживчий попит та його інтенсивність.

Родоначальником нового напряму в теорії цінності і ціни вважають англійського економіста А.Маршалла та українського вченого М.Туган-Барановського.

Основна ідея цієї теорії полягає у необхідності перенесення акценту в дослідженнях економістів із проблеми визначення вартості на аналіз закономірностей взаємодії категорій попиту і пропозиції. Автори неокласичної теорії ціноутворення (теорії попиту та пропозиції) вважали неправомірним надавати вирішального значення при визначенні ціни як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Вони запропонували враховувати в процесі ціноутворення дію ринкових факторів: попиту та пропозиції.

Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, де протистоять інтереси покупців та продавців. Способом розв’язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що призводить до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією. При цьому зміну попиту представники неокласичної теорії пов’язують з теорією граничної корисності, а пропозиції – з вирішальним впливом витрат виробництва.

Еволюція основних теорій ціноутворення відображає погляди представників різних підходів до визначення ціни. Так, К.Маркс, представник теорії трудової вартості, визначає ціну як грошовий вираз вартості товару. При цьому основним фактором формування ціни виступають суспільно-необхідні витрати праці. Представникам теорії граничної корисності (Менгер К., Візер Ф. Та ін.) визначено ціну як суб’єктивну оцінку індивідуумом споживчих властивостей товару. Згідно цієї теорії основним фактором визначення ціни виступає корисність товару, оцінена споживачем. У теорії цінностей і ціни А.Маршалла та М.Туган-Барановського визначення ціни зводиться до встановлення ринкової рівноваги при взаємодії попиту та пропозиції. Попит визначається граничною корисністю товару для споживача, а пропозиція базується на витратах виробництва. Таким чином, теорія цінності і ціни А.Маршалла поєднує в собі два цінотворчі фактори: корисність товару та витрати виробництва.Серед сучасних вчених, економістів, що займаються питанням ціноутворення, панує, по-суті, єдина позиція щодо визначення ціни. Так, М.М.Артус зазначає, що „ціна являє собою грошовий показник виміру суспільного визнання витрат уречевленої праці на одиницю товару та задоволення потреб споживача за посередництвом обміну” [1; 57], А.І.Цацулін [5; 28] та І.П.Трацевський [6; 5] відмічають, що ціна в умовах ринкової економіки формується під впливом різних ціноутворюючих чинників шляхом зміни попиту та пропозиції. Автор наукового посібника „Ціни та цінова політика” Ю.Г.Тормоса відмічає, що ціна – це результат вільних торгів між продавцем і покупцем. [7]