Символічний капітал міста як основа територіального брендінгу
На нашу думку, дана нетрадиційна плюралістична структура геосимволічного простору не тільки об’єктивно віддзеркалює реалії сучасної української ситуації, але й криє у собі величезний потенціал образотворення та консолідації суспільства. Треба тільки на основі поєднання регіонального патріотизму та місцевого прагматизму замінити логіку протистояння регіонів та регіональних еліт логікою відмінностей. Як зазначив О. Фельдман, народний депутат Верховної Ради шостого скликання, ініціатор депутатського об’єднання «За За Харків!», немає нічого поганого у тому, щоб один регіон став «столицею футболу», другий – машинобудування, третій – туризму, четвертий – підготовки управлінських кадрів. Це є нормальним регіональним поділом праці, що дозволить Україні стати більш конкурентноспроможною» [8, с. 4].
Започаткування такого діалогу найкрупніших міст України з перспективою виходу на рівень національної стратегії, на жаль, гальмується з причин невирішеності цілого ряду проблем об’єктивного і суб’єктивного характеру. На нашу думку, головними чинниками поглиблення регіональних відмінностей та перетворення їх на протиріччя виступають явища, що супроводжують нетривалу історію української незалежності, а саме: криза ідентичності, конфлікт цінностей та перманентна боротьба короткотермінових кон’юнктурних інтересів політичної еліти.
Яким же чином символічний капітал території та фактор територіальної індивідуальності можуть бути використаними з метою подолання конфронтації у суспільстві та його подальшої консолідації? Спробуємо на досвіді Одеси розкрити інтегруючий потенціал територіального брендінгу.
Аналіз міських ініціатив щодо розробки та реалізації стратегії позиціонування міста показав, що символічними ресурсами Одеси визнаються її територіально-адміністративний статус обласного центру та крупного міста Півдня України; її історико-культурна спадщина та сучасний культурний потенціал, її природно-кліматичні умови, її значення як провідного промислового та транспортного вузла України, та неповторна атмосфера, сформована місцевою субкультурою. Безумовно, дана характеристика відкриває широкі перспективи для успішної реалізації бренд-стратегії міста.
Серед рішень міської влади, що торкаються проблем позитивізації образу міста, домінують такі, що спрямовані на формування привабливого візуального середовища та збереження і популяризацію культурної спадщини. Це, зокрема, Міська програма збереження історичної забудови міста Одеси, Концепція розвитку зовнішньої реклами у м. Одесі, Концепція міського дизайну «Міське середовище» тощо [9, 10, 11].
Однак реалізація бред-ідеї Одеси як управлінська задача на сьогодні обмежується сферою туризму. 4 липня 2007 р. рішенням Одеської міської Ради за № 1395–V. було затверджено Концепцію розвитку туризму в м. Одесі на 2007–2015 рр. (далі – Концепція), де на підставі аналізу й оцінки сучасного стану туристичної галузі в Одесі головними туристичними ресурсами міста визнано його культурний потенціал та імідж [12].Так, сформовані декількома хвилями культурного освоєння культурні ресурси Одеси характеризуються показниками, що помітно перевищують середньоукраїнські. Маркетинг міських об’єктів історії, культури та дозвілля показав, що за числом культурних ресурсів, які є складовими символічного капіталу міста, Одеса входить у першу трійку міст України. В місті розташовано 13 музеїв, 9 театрів; 201 пам’ятник історії й культури, 700 пам’ятників архітектури, 148 пам’ятників історії й монументального мистецтва та ін. Такий вагомий багаж не тільки забезпечує, у порівнянні з іншими містами України, конкурентноздатність туристичної індустрії міста, але й надає Одесі статусу символічного донору національного масштабу. Однак, як відзначено у Концепції, відсутність сучасної інформаційної технологічної оболонки для цілей територіального брендінгу перетворює культурно-символічні ресурси міста в найкращому разі на предмет галузевого управління у сфері культури, що має інші завдання [12]. (Відзначимо, що з метою подолання зазначених вад Програмою соціально-економічного розвитку міста Одеси до 2010 року передбачаються заходи з інформаційного просування м. Одеси як центру туризму й міста-курорту міжнародного значення [13]).
Поряд з культурними ресурсами, визначальним фактором розвитку туризму в Одесі виступає її привабливий імідж. Як зазначено у Концепції, «Одесі сьогодні потрібен актуалізований імідж, що поєднує в собі традиційні, історичні й нові, які відповідають сучасним вимогам, символи. Місто повинне представити суспільству новий міф» [12].
В свою чергу, відсутність цілісного сприйняття міста, як у гостей, так і у власне одеситів, зумовлює необхідність створювати й активно розвивати бренд Одеси. У Концепції бренд міста визначається як сукупність неминущих цінностей, що відбивають неповторні оригінальні споживчі характеристики даного міста й співтовариства, широко відомі, що одержали суспільне визнання й користуються стабільним попитом споживачів. Як інструмент територіального маркетингу бренд розглядається як «найважливіший фактор конкурентних переваг і доходів міста, як цінний актив міської економіки» [12].