Органи самоорганізації населення: досвід сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії
- легкість внесення змін та доповнень до декларації трасту;
можливість вдаватися до фандрайзінгу та позичати кошти для виконання мети, встановленої при створенні трасту.
Однак, організаційно-правова форма трасту не позбавлена певних недоліків:
- управління трастами не є дуже демократичним, адже рішення приймають виключно довірчі власники;
- довірчі власники несуть відповідальність за свої дії з управління трастом усім своїм майном;
- передача власності новим довірчим власникам може бути утрудненою [11].
3) До переваг благодійницьких трастів у порівнянні із іншими видами трастів належать такі:
- благодійницькі трасти можуть взагалі не мати бенефіціарів або чітко визначеної мети діяльності. Незважаючи на це, вони розглядаються як цільові трасти;
- благодійницькі трасти можуть утворюватися на невизначений строк (для звичайних трастів це заборонено);
- існування доктрини cy-près.Доктрина cy-près (у перекладі з французького «cy-près» означає «близько до цього») означає, що Комісія з питань благодійництва в Англії та Уельсі або суд у разі, якщо у заповіті міститься розпорядження передати частину майна померлого благодійницькому інституту, але цей інститут вже не існує або ніколи не існував (сталася помилка), визначають, чи простежується у змісті заповіту чітко визначений загальний благодійницький намір. Якщо так, то вони визначають, яка благодійницька мета є найближчою до мети, яку хотів досягти померлий, та передають майно та/або кошти благодійницькому інституту, який вже існує та вже функціонує у цій сфері. Тобто, вони діють настільки близько до бажання засновника довірчої власності, наскільки це є можливим.
Висновки з даного дослідження. У Сполученому Королівстві відсутні інститути, які були б повністю аналогічними органам самоорганізації населення в Україні. Однак, порівняння основних ознак органів самоорганізації населення із ознакам інститутів добровільного неприбуткового (третього) сектору Сполученого Королівства надає підстав стверджувати, що найбільш подібними до органів самоорганізації населення є центри розвитку місцевих співтовариств. Засновники центрів місцевих співтовариств, як правило, реєструють центр як благодійницьких інститут та обирають організаційно-правову форму трасту для отримання численних пільг і переваг, що надаються чинним законодавством.
Перспективи подальших розвідок у даному напрямку вбачаються у необхідності розроблення детальних пропозицій для внесення у національне законодавство таких змін, які б стимулювали активізацію функціонування існуючих та створення нових органів самоорганізації населення.
Література:
1.Tudor O.D. Tudor on charities (Charities) / 9th ed. by J.Warburton assisted by D.Morris. – London: Sweet & Maxwell, 2003. – 655р.
2.Picarda H. The law relating to receivers, managers and administrators / 3rd ed. - London: Butterworths, 2000. – 663р.
3.Penner J. E. The Law of trusts / 5th ed. - Oxford: Oxford University Press, 2006. – 478 p.
4.Phillips A., Smith K. Charitable Status. A practical handbook. – London: Inter-Action Inprint,1980. – 83р.
5.Co-operatives and Community Benefit Societies Act 2003 // Глобальна мережа Інтернет. – http://www.opsi.gov.uk/acts/acts2003/20030015.htm.
6.Charity law and voluntary organizations: report of an independent committee of inquiry set up by the National Council of Social Service, under the chairmanship of Lord Goodman, to examine the effect of charity law and practice on voluntary organizations. – London: Bedford Square Press, 1976. – 150р.