Органи самоорганізації населення: досвід Білорусії, Росії та Польщі

Практика діяльності допоміжних одиниць в Польщі за останні роки привела до цікавих результатів: громадські ради мікрорайонів міст тощо привертають увагу органів місцевого самоврядування до проблем жителів міст, ефективно використовують надані їм кошти та майно, забезпечують утримання та організацію роботи бібліотек, клубів, гуртків, влаштовують подорожі для підлітків та молоді, організують надзвичайно цікаві для малят конкурси кращого малюнку, видають власні журнали, на сторінках яких висвітлюється робота відповідного допоміжного органу [23] і т.д. За цими органами органи самоврядування ведуть фінансовий контроль, надають юридичну та іншу допомогу [24, с.44].

Особливо наголосимо на надзвичайно ефективному засобі залучення вільних грошових коштів мешканців на вирішення проблем населених пунктів, перш за все, в сфері житлово-комунального господарства. Практика часткового самообкладання податком та інвестиції на решту суми із місцевого бюджету дозволили вирішити значну кількість проблем мешканців. І знову ж таки, порядок залучення таких коштів та інвестування встановлюється радою міста [25].

Аналіз роботи допоміжних органів в Польщі засвідчив, що їх статус та порядок організації діяльності значно відрізняються від органів СОН, які діють в Україні та органів ТГС, що працюють в Росії та Республіці Бєларусь. Не погоджуючись з ідеєю розбудови органів СОН в якості придатків місцевих рад, що має місце в Польщі, на наш погляд, ефективної діяльності цих формувань значною мірою вдалось досягти саме завдяки регламентації їх статусу на локальному рівні.

Література:

1.Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юринком Інтер, 2001. – 352 с.

2.Конституция Республики Беларусь. – Минск, 1994. – 48 с.

3.О местном управлении и самоуправлении в Республике Беларусь. Закон Республики Беларусь № 617-ХП от 20.02.1991 г. – Минск, 2001. – 32 с.

4.О местном управлении и самоуправлении в Республике Беларусь. Закон Республики Беларусь № 617-ХП от 20.02.1991 г. – Минск, 2001. – 32 с.

5.Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристъ, 1999. – С. 316.

6.Научно-практический комментарий к Конституции Российской Федерации / Отв. ред. В.В. Лазарев. 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Спарк, 2001. – 670 с.

7.Комментарий к Федеральному закону «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации» – М.: НОРМА, 2000. – 460 с.

8.Мягченко М. Загальнотеоретичні засади діяльності органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 2000. – № 7. – С. 18-20.

9.Муниципальное право Российской Федерации: Учебник / 2-е изд. Под ред. Ю.А.Дмитриева. – М.: Профобразование, 2000. – 800 с.

10.Комментарий к Федеральному закону «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации» – М.: НОРМА, 2000. – 460 с.

11.Устав города-героя Волгограда – Волгоград, 1996. – 44 с.

12.Устав города Москвы. Закон города Москвы от 28 июня 1995 г. – М.: Ось-89, 1999. – 64 с.

13.Муниципальное право: Учебник / Под ред. А.И.Коваленко. – М.: Новый Юрист, 1997. – 432 с.

14.О территориальном общественном самоуправлении г. Сочи. Решение Городского Собрания Сочи № 180 от 15.12.1998 г.