Органи самоорганізації населення: досвід Білорусії, Росії та Польщі

Слід зазначити, що порядок створення, діяльності та ліквідації органів ТГС в цілому по Росії значною мірою схожий на порядок, який існує в Україні. Але, безумовно, кожен суб’єкт Федерації має свої специфічні риси цього процесу. Тому надалі ми зупинимось на тих характеристиках, які переважають в значній кількості регіонів РФ та відрізняються від свого українського аналогу.

Характерною особливістю визначення територіальних меж діяльності органу ТГС є те, що серед інших характеристик органом місцевого самоврядування обов’язково повинні братися до уваги межі діяльності житлово-комунальних служб.

Вибори органів ТГС можуть проводитися на загальних зборах (сходах) чи конференціях жителів відповідної території, або на основі загального рівного прямого виборчого права при таємному голосуванні по виборчих дільницях під час муніципальних виборів на термін повноважень представницького органу муніципального утворення або інший термін (як правило, не менш, ніж на два роки) [13, с.50].

Як і в Україні, органи місцевого самоврядування можуть передавати органам ТГС частину власних повноважень, але для РФ характерним є встановлення сфери спільної компетенції, а також переліку питань, рішення з яких не можуть бути прийняті органами місцевого самоврядування без узгодження з органами ТГС.

Значно ширшими правами користуються органи ТГС порівняно із органами СОН і в фінансово-економічній сфері. Так, вони додатково можуть мати у власності земельні ділянки, нерухомість, грошові кошти, акції, інші цінні папери та решту майна, необхідного для матеріального забезпечення своєї діяльності, вказаної в їх статуті. Вони можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише настільки, наскільки це служитиме досягненню їх статутних цілей.

Їх фінансові ресурси складаються із власних, позичкових коштів, а також коштів, переданих їм органами місцевого самоврядування. Власні фінансові ресурси утворюються за рахунок прибутку від підприємницької діяльності, цивільно-правових угод, добровільних внесків та пожертвувань фізичних та юридичних осіб, а також інших не заборонених законом надходжень.

Значна допомога органам ТГС з боку органів місцевого самоврядування надається у вигляді встановлення значних пільг у сплаті податків при здійсненні ними комерційної діяльності. Завдяки цьому такі формування можуть більш ефективно розпоряджатися власними ресурсами для виконання своїх статутних положень. Так, наприклад, Міське Зібрання Сочі надало на 1998 р. органам ТГС пільги по сплаті податку на прибуток, податку на майно, ліцензійних зборів за право торгівлі підакцизними товарами, податку на утримання житлового фонду та об’єктів соціально-культурної сфери, податку на землю в частині, що поступає до бюджету міста. Крім того, передбачалась можливість за клопотанням органів ТГС надавати такі пільги підприємствам та установам відповідно до законодавства за умови спрямування звільнених коштів на статутну діяльність та фінансове забезпечення соціально-економічного розвитку відповідної території [14].Законодавство суб’єктів Російської Федерації, на відміну від українського, чітко встановило, що рішення, прийняті органами ТГС в межах власної компетенції, є обов’язковими до виконання всіма фізичними та юридичними особами на відповідній території. В той же час, органи ТГС несуть юридичну відповідальність за законність своїх рішень та діяльності.

Як бачимо, законодавство РФ надає значно більше можливостей органам ТГС для реалізації своїх повноважень порівняно із законодавством України. Але, не дивлячись на значні права та можливості, кількість органів ТГС в Росії за останні роки різко скоротилась. Так, станом на 1 червня 1997 р. в 13 383 муніципальних утвореннях нараховувалось лише 7 822 органи ТГС [15, с.386-388].

Законодавство Польщі дещо по-іншому підходить до визначення статусу та порядку діяльності тих формувань, які, згідно із законодавством нашої країни, називаються органами СОН. Польське законодавство називає їх “допоміжними органами”, які створюються в “допоміжних одиницях”.

Закон Польщі “Про гмінне самоврядування” у ст. 5 встановив, що самоврядна громада – гміна – “може утворити допоміжні одиниці: сільські округи, райони, селища тощо”. На практиці гмінами також створювались такі допоміжні одиниці, як сільські староства на селі, дільниці й мікрорайони в містах [16, с.31]. Таке положення випливає із ч. 4 ст. 169 Конституції Республіки Польща, яка встановила, що “внутрішній устрій одиниць місцевого самоврядування визначають, в межах законів, їх розпорядчі органи” [17, с.67]. Слід відзначити, що на рівні Конституції Польщі правовий статус допоміжних органів не визначається.

Як вже зазначалось, допоміжна одиниця може бути утворена лише радою гміни завдяки прийняттю нею окремого рішення. Крім цього, рада ухвалює статут цієї одиниці, де визначаються питання організації та сфера діяльності відповідного допоміжного органу [18]. Що стосується порядку утворення, об’єднання, поділу, а також ліквідації допоміжних одиниць, то він визначається в статуті гміни.