Цілі та компетенції як складники європейського управління

Цілі Співтовариства постійно доповнювались під час інтеграційного процесу. Це відбувалось в межах послідовного процесу ревізії засновницьких договорів, що розпочався із середини 80-х років (Загальний Європейський Акт, Маастрихтський, Амстердамський, Ніццький договори). Так, наприклад, в рамках Амстердамського договору до Договору про Європейське Співтовариство було включено таку нову цільову настанову, як утвердження принципу рівності між чоловіками та жінками.

У ст. 2 (колишня ст. 2) Договору про Європейське Співтовариство вміщено перелік першочергових (або стратегічних) цілей Співтовариства: гармонійний, збалансований і стабільний розвиток економіки в рамках Співтовариства; високий рівень зайнятості; висока ступінь соціальної захищеності; рівність чоловіка та жінки; постійне економічне зростання, що не веде до інфляції; високий рівень конкурентоспроможності та конвергенція економічного потенціалу; високий рівень охорони навколишнього середовища і якісне покращання екологічних параметрів довкілля; збільшення тривалості та покращання якості життя; сприяння економічній і соціальній згуртованості та солідарності між країнами-членами.

У ст. 4 (колишня ст. За) Договору про Європейське Співтовариство закріплені подальші (або оперативні) цілі Співтовариства, що є дійсними для всіх країн-членів: цінова стабільність; підтримка економічної політики, яка ґрунтується на принципі відкритої ринкової економіки та вільної конкуренції.

Слід зауважити, що після ратифікації Договору про КЄ та зі вступом його в дію в 2007 р. цілі Європейського Союзу втратять свій декларативний характер і матимуть обов’язкову юридичну силу, оскільки Союз стане суб’єктом права (стаття І-7 Договору про КЄ) [4, с. 19].

Якщо детальніше проаналізувати положення ст. І-3 Договору про КЄ, то можна виявити закріплені в новому (чи в майбутньому, тобто з 2007 р.) Євросоюзі, крім стратегічної мети, про що йшла мова вище, оперативні і тактичні цілі.

До оперативних цілей можна віднести такі, згідно з якими Союз надає своїм громадянам простір свободи, безпеки й правосуддя без внутрішніх кордонів та єдиний ринок з вільною й неспотвореною конкуренцією (ч. 2 ст. І-3 Договору про КЄ); працює заради стабільного розвитку Європи, на ґрунті збалансованого економічного зростання, конкурентоспроможної соціальної ринкової економіки, спрямованої на цілковиту зайнятість та соціальний поступ, з високим рівнем захисту та дедалі кращим станом довкілля. Союз сприяє науковому та технічному прогресові (п. 1 ч. 3 ст. І-3 Договору про КЄ); у відносинах з іншим світом Союз підтримує та поширює свої цінності та інтереси. Він підтримує мир, безпеку та стабільний розвиток планети, солідарність та взаємне шанування народів, вільну справедливу торгівлю, викорінення злиденності та захист прав людини, зокрема прав дитини, а також суворе дотримання й розвиток міжнародного права, зокрема шанування принципів Статуту ООН (ч. 4 ст. І-3 Договору про КЄ) [4, с.17-18].

До тактичних цілей можна віднести такі цілі, згідно з якими Союз бореться проти соціального вилучання та дискримінації, підтримує соціальну справедливість та захист, рівність жінок та чоловіків, солідарність поколінь, захист прав дитини; підтримує економічне, соціальне та територіальне гуртування та солідарність держав-членів; шанує своє багате культурне та мовне розмаїття й забезпечує захист та дальше збагачування культурної спадщини Європи. Для досягнення зазначених цілей Союз залучає належні засоби залежно від обсягу компетенцій, що їх надає Конституція.

ІІ. Розглядаючи повноваження Європейського Співтовариства (далі - ЄСпв) і повноваження Європейського Союзу (далі - ЄС), необхідно звернути увагу, передусім, на той перелік завдань, який надає ЄСпв та ЄС характер квазі-держави і охоплює відповідні сфери їх діяльності. З огляду на численність, складність і важливість цих завдань постає питання: хто, як і в якій формі займається їх реалізацією, тобто як функціонує європейське управління?Щоб знайти відповіді на ці запитання, слід спочатку з’ясувати, як виглядає розподіл повноважень між європейським і національним (або субрегіональним) рівнями з огляду на цей перелік завдань? Аналіз Договору про ЄСпв показує, що в ньому відсутні загальні положення щодо виняткових повноважень Співтовариства та його конкуруючих повноважень, які розподіляються між ним та країнами-членами ЄС. Така недосконалість у правовому регулюванні внутрішньосоюзних відносин, що спричиняла до постійних практичних питань типу “які повноваження — виняткові, конкурентні чи паралельні — мають здійснюватись Співтовариством в кожному окремому випадку”, також зумовлювала чимало правових суперечностей. В деяких випадках ці суперечки вдавалось залагоджувати лише після прийняття відповідного рішення Судом ЄС.

Таким чином, відсутність чіткого розмежування повноважень між ЄСпв, ЄС та державами-членами показує, що Європейський Союз суттєво відрізняється від традиційних федеративних систем, в яких існує чітке розмежування компетенцій між рівнями федерації та її суб’єктів.