Залучення інвестиційних проектів в Україну

В лютому 2001 р. Президент України підписав Указ «Про додаткові захо¬ди щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України», згідно з яким уряд має у тримісячний термін розробити і затвердити довгострокову програму розвитку інвестиційної діяльності в Україні та провести аналіз функ¬ціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, а за його результатами вжити заходів з активізації інвестиційної діяльності.

Для більшості інвесторів приватизаційна політика є вкрай важливим чинником, що впливає на прийняття ними інвестиційних рішень. Але якщо інституційні інвестори та інвестори-підприємці розглядають приватизацію під кутом зору відкриття нових можливостей для придбання підприємств, поліпшення загального інвестиційного та ділового клімату завдяки підви¬щенню продуктивності економіки та зменшенню урядового втручання, то транснаціональні компанії не покладаються на приватизацію під час плану¬вання своєї стратегії в Україні. Отже, в розробці приватизаційної політики належить більшою мірою враховувати інтереси транснаціональних компа¬ній, які дотепер не брали активної участі в приватизаційному процесі в Ук¬раїні.

На фондових біржах України та в Першій фондовій торговельній сис¬темі у 2000 р. для продажу за кошти пропонувалися 1453 пакети акцій загаль¬ною номінальною вартістю 1153,1 млн. грн. Продано 515 пакетів на загальну суму 750,6 млн. грн за номінальної вартості 513,9 млн. грн, співвідношення ці¬ни продажу і номінальної вартості становило 1,5. Продано 629 пакетів із 1483 запропонованих до продажу за ціною 355,9 млн. грн (номінальна вартість — 264,2 млн. грн), коефіцієнт перевищення ціни продажу над номінальною ці¬ною дорівнював 1,35. Це свідчить про зростання капіталізації підприємств, що приватизуються.

У розвинутих країнах фондовий ринок є однією з найважливіших складо¬вих економіки. Наприклад, у Чехії капіталізація фондового ринку становить близько 40 % ВВП. В Україні цей показник не перевищує 10 %.

Наявність в Україні десятків тисяч акціонерних товариств, створених унаслідок приватизації, привела до виникнення таких проблем, як ефектив¬ність контролю за розкриттям інформації, неліквідність ринку, велика кіль¬кість слабких посередників і дрібних акціонерів.

Сьогодні на ринку цінних паперів в Україні функціонують майже 36 тис. акціонерних товариств, понад 1000 професійних учасників ринку та 19 млн акціонерів. Загальний обсяг емісій акцій сягнув чверті ВВП і становить близько 39 млрд. грн, а обсяг торгів цінними паперами — 38 млрд. грн.

15 липня 1999 р. підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності», який зняв з фондового ринку частину дискримінаційного оподаткування:

• не оподатковуються податком на прибуток кошти та майно, залучені (або надані) в довірче управління, а також шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, облігацій, векселів чи інвестиційних серти¬фікатів;

• емітенти процентних облігацій та векселів відтепер можуть включати проценти до складу своїх валових витрат. За дисконтними цінними па¬перами до складу валових витрат зараховуються балансові збитки від їхнього розміщення;

• від оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) звільнено передання основних фондів як внеску до статутного фонду в обмін на акції, в тому числі й під час імпорту цих основних фондів;• знято подвійне оподаткування дивідендів, отриманих нерезидентами.

Закон урегулював і низку інших питань. Серед них:

• звільнення від ПДВ розрахунково-клірингової діяльності (було просто клірингової), що знімає неврегульованість оподаткування депозита¬рію, а отже й інших учасників електронного обігу цінних паперів. ПДВ не буде нараховуватись і на послуги з управління цінними паперами;

• скасування податку на прибуток на кошти спільного інвестування ін¬вестиційних фондів та компаній, якщо жоден із засновників не володіє більш як 25 % їх статутного фонду (було 10 %).

Великий вплив на інвестиційний клімат в Україні матиме Закон від 14 ве¬ресня 1999 р. «Про розподіл продукції», який регулює відносини, що виника¬ють у процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції. Закон створює такі пільги для інвестора: