Залучення інвестиційних проектів в Україну

План

1.Сутність міжнародних інвестиційних процесів.

2.Інвестиційний клімат в Україні.

3.Система інвестиційного ризику.

1.Сутність міжнародних інвестиційних процесів.

У широкому розумінні міжнародними інвестиційними процесами е такі інвестиційні процеси, які передбачають взаємодію учасників з питань інвестиційних ресурсів, що належать іншим державам (резидентів та нерезидентів щодо конкретної країни).

Кожна країна володіє певними інвестиційними ресурсами, що склада¬ються з її власних (національних) та іноземних інвестицій. Ці ресурси можуть використовуватися як для внутрішнього, так і для зарубіжного інвестування. напрямком руху інвестиційних ресурсів пов'язані поняття «втеча капі¬талу» та «чистий приплив капіталу». Втеча капіталу — це переказ капіталу в країни з більш сприятливим інвестиційним кліматом (для уникнення високо¬го оподаткування, негативних наслідків інфляції, ризику експропріації та ін.). Головною метою втечі капіталу е одержання вигід від його розміщення в ін¬ших країнах. Чистий приплив капіталу - це різниця між обсягом надходжень грошових коштів з-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивезення капіталу у формах позик іноземним позичальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів. На рівні окремих країн розрізняють експорт (імпорт) приватного та державного капі¬талів.

Основу міжнародного руху підприємницького капіталу становлять пря¬мі та портфельні іноземні інвестиції.

Прямі інвестиції це вкладення капіталу з метою отримання підприєм¬ницького прибутку (доходу), які зумовлені довгостроковим економічним ін¬тересом і забезпечують контроль інвестора над об'єктом інвестування. Пря¬мими інвестиціями є як первинні вкладення, так і реінвестиції (частка доходу від об’єкта інвестування, яка не розподіляється і не переказується прямому інвесторові). Крім того, до прямих інвестицій належать усі внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів та позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями.

Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів). Такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об'єктом інвестування.

Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці вважається 10 % загального обсягу вкла¬день в об'єкт інвестування. Однак прямою може бути інвестиція з меншою часткою участі, якщо вона забезпечує реальний вплив на прийняття рішень щодо об'єкта інвестування. І навпаки, якщо частка інвестора перевищує 10 %, але він не має реального контролю над об'єктом, то відповідна інвестиція не визнається прямою. Для дослідження макро- і мікро мотивації міжнарод¬ного інвестування здійснення прямих інвестицій доцільно розглядати як міжнародну підприємницьку інвестиційну діяльність, а міжнародне порт¬фельне інвестування — у контексті розвитку відповідних операцій на фон¬довому ринку. На масштаби, динаміку та результативність міжнародної підприємницької інвестиційної діяльності впливає сукупність взаємопов'я¬заних факторів. Під впливом цих факторів формується відповідна орієнта¬ція країн базування та країн-реципієнтів, яка, своєю чергою, впливає на мо¬тивацію безпосередніх партнерів.

У країнах — експортерах інвестиційних ресурсів, серед яких головними традиційно є промислово розвинуті країни, вирішальним макроекономічним фактором, що регулює експорт прямих інвестицій, є загальний стан балансу ввезення і вивезення інвестицій. У зв'язку з цим виділяють такі групи країн:

• переважно експортери капіталу (Японія);

• ті, що зберігають приблизну рівновагу експорту та імпорту капіталу (ФРН, Франція);