Соціальна політика держави у сфері праці й трудових відносин

2) система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру з цілями економічного зростання;

3) це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих орга-нів влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції, знеці-нення трудових заощаджень.

Державне регулювання соціальних процесів — вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.

Схематично об’єкти соціальної політики зображено на рис. 1.

Рис. 1. Об’єкти соціальної політики.

Соціальна політика держави включає:

•регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);

•вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;

•розподіл і перерозподіл доходів населення;

•формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;

•створення системи соціального захисту населення;

•забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства тощо);

•захист довкілля тощо.

Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:

•життєздатності суспільства;

•стабілізації та розвитку суспільства;

•консолідації суспільства.

Завдання та принципи соціальної політики держави зображені відповідно на рис. 2 і 3.

Рис. 2. Завдання соціальної політики.

Рис. 3. Принципи соціальної політики.

1.2. Моделі соціальної політики держави

Модель розвитку соціальної сфери й соціального захисту в адміністрати-вно-командній економіці — превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий контроль державою соціальних відносин; зрівня-льний принцип розподілу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зар-плати, отриманої на державних підприємствах, їх основним джерелом; заохо-чення колективних форм споживання, у тому числі в «натуральному вираженні» (надання безоплатного житла, відпочинку, соціальних послуг тощо), на шкоду більш ринковим грошовим трансфертам; незацікавленість у особистих збереженнях та інвестуванні.Американська модель соціальної політики — найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. При цьому забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.