Культура поведінки та службовий етикет державного службовця
З а останні десятиріччя в усьому світі спостерігається підвищений інтерес до етикету. Нові перспективи його вивчення відкрилися завдяки застосуванню лінгвістичних і семіотичних процедур опису та аналізу комунікації та поведінки у людському суспільстві. Зацікавленість питаннями етикету значною мірою пояснюється й новим осмисленням феноменів спілкування та поведінки.
Жести, міміка, пози - те, що розповідає про людину, її настрої і думки без слів; мова, звернення до старших, ровесників, молодших під час зустрічі або прощанні; манера рухатись, їсти, носити одяг, прикрашати себе, відзначати сумні та радісні події; поведінка з рідними та гостями - усім цим видам самовиявлення людина намагається надавати не лише морального, а й естетичного характеру. Вживана в суспільстві естетична форма вияву моральності і психофізіологічної сутності людини одержала назву «етикету».
В ієрархічній системі цінностей культури та моралі формальні, легкодоступні безпосередньому сприйманню зовнішні атрибути поведінки і відносин займають не перші місця, але їх головне значення полягає в тому, щоб сприяти найбільш адекватному відображенню глибинних моральних почуттів людини, забезпечувати психологічний комфорт спілкування, викликати у відповідь доброзичливість і ввічливість. Ці форми дисциплінують людей, роблять їх шляхетнішими. Формальні вони лише в абстрактно-філософському розумінні - у реальному житті їх дефіцит вульгаризує та ускладнює наше існування.
За виразного дефіциту елементарної ввічливості та вихованості в нашому спілкуванні, звернення до аналізу етикету потрібне для того, щоб визначити, наскільки він важливий для ушляхетнення людських стосунків, створення справді культурного середовища Існування.
Етимологія слова «етикет» має декілька тлумачень. Загальновживаною є думка вітчизняної літератури про те, що слово «етикет» запозичено з французької мови від etiquette: «ярлик», «етикетка», «надпис».
Найоптимальнішим варіантом визначення, на наш погляд, є трактування етикету як сукупності правил поведінки, що торкаються зовнішнього вияву ставлення до людей (поведінки з оточуючими, форми спілкувань і привітань, поведінка у громадських місцях, манери та одяг), які історично склалися, властиві певному суспільству та мають національні особливості.
7.1. Основні принципи службового етикету
Службовий етикет - це загальноприйняті (або декларативно встановлені) правила соціальної поведінки у професійному спілкуванні в конкретній організації. Це система норм та атрибутів ділового етикету, притаманна конкретній організації: вимоги до естетизації внутрішнього середовища організації, стиль спілкування; стандарти спілкування, ведення справ з суб'єктами зовнішнього оточення організації; частка заходів щодо формування іміджу організації.
Службовий етикет має, з одного боку, забезпечувати нормативну регуляцію процесу спілкування нерівних за соціальним статусом партнерів шляхом вирівнювання їх позицій, але не в соціальному, а тільки в комунікативному плані. З іншого - зберігати і підтримувати певну «нерівність» партнерів, що мають різний службовий статус, для забезпечення належної субординації і дисципліни.
Керівники провідних організацій звертають особливу увагу на питання ділового спілкування. Відомий американський підприємець Дж. Рокфеллер, добре розуміючи значення спілкування для ділової діяльності, казав: «Вміння спілкуватися з людьми - такий же товар, як цукор або кава. Але воно є таким важливим, що я готовий платити за це вміння більше, ніж за будь-яких інший товар у цьому світі».
Однією з функцій службового етикету є зближення людей з різними соціальними статусами, поліпшення їх взаєморозуміння та взаємоповаги. Етикет сьогодні - це, насамперед, засіб спілкування, засіб регуляції взаємовідносин людей, які спілкуються. Можна навести таку аналогію; без знання норм та правил службового етикету організації людина схожа на водія, який опинився за кермом і виїхав на вулицю, не знаючи правил дорожнього руху. Організаційна поведінка в сучасних умовах народжує нові ситуації спілкування, вносить нові етикетні вимоги. Запам'ятати їх всіх неможливо. Життя набагато складніше, аніж правила, і в ньому трапляються такі ситуації, які досить важко передбачити навіть у найповнішому зведенні правил етикету. Можливо, на сьогодні важливішим є не вивчити правила, а зрозуміти «дух», сутність та зміст етикету, тобто засвоїти основні принципи. Можна виокремити декілька таких принципів службового етикету, які є надзвичайно важливими для посадових осіб та працівників сільських, селищних рад та їх виконавчих комітетів.
Перший - це принцип гуманізму, людяності, який втілюється безпосередньо в моральних вимогах до культури взаємовідносин: