Шляхи врегулювання конфліктів між місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування можуть вносити подання до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення ради, її виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень. Так, сільська, селищна рада може заслуховувати на пленарному засіданні керівників органів внутрішніх справ району про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушувати перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною. Це саме стосується і інших керівників підрозділів районної ланки. У порядку здійснення контрольних функцій вона може звернутися із запитом до керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на її території.

Спірні питання між цими органами можуть бути розв'язані через підписання договорів та угод, які конкретизують їх взаємні права та обов'язки відповідно до закону.

Суперечки можна також погоджувати нарізного типу нарадах, у спеціально створюваних комісіях, шляхом особистих контактів представників місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Такі позаправові методи врегулювання конфліктів часом є ефективнішими, ніж правові методи. Це одне одному не суперечить, якщо мова йде про вирішення цих питань у межах Конституції та Законів України. Якщо ж таке вирішення компетенційних суперечок виходить за межі чинного законодавства, то це може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності винних у його порушенні.

5.1. Відносини між радами населених пунктів та районними й обласними радами

Згідно зі ст. 143 Конституції України районним та обласним радам передбачено лише дві групи повноважень:затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей та районів та контроль за їх виконанням;

затвердження районних і обласних бюджетів, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами.

Саме виходячи з цих повноважень найважливішими с стосунки з питань бюджету. Адже за рішенням районних та обласних рад відбувається перерозподіл бюджетних коштів між містами, районами та областю. У зв'язку з тим, що в Україні ще не прийнято нового закону про бюджетну систему, який відповідав би Конституції та Законові України «Про місцеве самоврядування в Україні», говорити про те, що перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами населених пунктів, районами й областями відбувається насамперед через об'єктивні розрахунки, поки що рано. Наразі перерозподіл проводять через визначення нормативів відрахувань від державних податків для міст і районів саме обласними радами. Процедура ухвалення обласними радами таких нормативів часто дозволяє використовувати суб'єктивні фактори, тобто коли голова обласної державної адміністрації (а саме держадміністрація розробляє проект обласного бюджету) має добрі стосунки з головою конкретного міста чи керівником району, вони мають можливість одержати більші кошти, ніж ті, з якими облдержадміністрація перебуває в конфронтації.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» районним та обласним радам надано ще ряд повноважень, які безпосередньо пов'язані з інтересами територіальних громад, а саме:

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на

спеціальне використання природних ресурсів;

прийняття рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних, вільних

економічних та інших зон. Виходячи з вищесказаного, .можна констатувати, що стосунки рада населеного пункту - районна (обласна) рада будуються на основі чинного законодавства на кількох, визначених законом, функціях рад. На жаль, українське законодавство не повною мірою забезпечує партнерські відносини між радами різних рівнів, але вже сьогодні з'явились реальні можливості для перетворення рад районного та обласного рівня в координуючі та дорадчі органи, що покликані вирішувати спільні проблеми окремих територій.