Шляхи врегулювання конфліктів між місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування

третій рівень - це загальноукраїнський рівень з системою органів державної влади: законодавчої, виконавчої та судової (останню на схемі не показано). Із рис. 5.2 видно, яким саме чином формуються владні та представницькі органи державної влади та місцевого управління.

Шляхи врегулювання конфліктів між місцевими органами влади та органами місцевого самоврядуванняВиходячи з такої структури різних рівнів влади, можна зрозуміти, що в реальному житті органи державної виконавчої влади і місцевого самоврядування мають на кожному рівні певну підпорядкованість структурам влади нижчого чи вищого рівня адміністративного устрою. Але такий висновок можна застосувати лише до органів державної виконавчої влади, де їхні відносини справді побудовані за принципами підпорядкованості і підконтрольності, а саме за схемою: район - область - держава. При цьому спори між районними державними адміністраціями вирішує обласна державна адміністрація, між обласними державними адміністраціями - Кабінет Міністрів України.

Підпорядкованість органів виконавчої влади - це поняття, яке характеризує, як правило, найвищу організаційну залежність органу нижчого рівня від органу вищого рівня. Водночас підпорядкованість може мати різні ступені повноти. А саме: повна підпорядкованість (підлеглість) передбачає наявність у вищого органу всіх або переважної більшості важелів керівного впливу, разом з вирішенням щодо підлеглого органу:

установчих питань;

визначення правового статусу;

кадрових питань;

здійснення контролюючих функцій;

отримання звітності,

застосування заходів відповідальності тощо.

Підпорядкованість може бути також частковою - коли в організаційних відносинах наявні лише деякі із зазначених важелів. Підконтрольність і підзвітність органів виконавчої влади - це такий стан організаційних відносин між органами виконавчої влади, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, включаючи право скасовувати чи зупиняти дію його актів, а той зобов'язаний надавати необхідні можливості для таких перевірок і звітувати про свою діяльність. За змістом «підконтрольність» дещо ширша, ніж «підзвітність», оскільки завжди передбачає одержання інформацій та звітів. У свою чергу, підзвітність може застосовуватись окремо від здійснення в повному обсязі функцій контролю.

Що ж стосується органів місцевого самоврядування, то вони теж мають декілька видів стосунків, але характеризуються однією особливістю. Ця особливість полягає в тому, що відповідно до Конституції і Закону України про місцеве самоврядування територіальна громада є юридичною особою. Тому тепер між радами різних рівнів немає жодної підпорядкованості і так само такої підпорядкованості не передбачено між органами самоврядування і органами державної виконавчої влади. Усі між-рівневі стосунки вирішуються тільки розмежування на законодавчому рівні повноважень і компетенції між радами різних рівнів та радами і державними місцевими адміністраціями.

Питання про розмежування функцій та повноважень місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування виникають тому, що ці органи часто вступають у конфлікти між собою через різне розуміння межі виконання своїх функцій і повноважень.

У сучасному реальному законодавчому полі стосунки органів місцевого самоврядування на різних рівнях адміністративного устрою можна розділити наступним чином:

село, селище, місто - районна рада - обласна рада;

місто обласного підпорядкування - обласна рада;