Правове регулювання інвестиційної діяльності. Оцінювання ефективності інвестиційного проекту

Висновки

Отже, особливістю міжнародно-правового регулювання іноземного інвестування є те, що в міжнародних кон¬венціях відсутнє таке поняття, як «інвестиції», що по¬в'язано із нерівномірністю та непередбачуваністю роз¬витку світових господарських відносин. Поняття «ін¬вестиції» визначається, як правило, в національних за¬конах держав, які потім можуть використовуватися у разі необхідності.

На сьогодні застосовуються дві основні системи нор¬мативного регулювання угод з іноземними інвестиціями. По-перше, це норми, що діють у межах національних пра¬вових систем. По-друге, норми, що діють в межах системи міжнародного права. Вони містяться в двосторонніх та ба¬гатосторонніх угодах і договорах. Із останніх, такими, що найчастіше застосовуються, є Вашінгтонська конвенція 1965 p. і Сеульська конвеція 1985 p.

В сфері інвестиційних угод наявність двох вказаних підходів необхідно розглядати як підтвердження волі сто¬рін при укладенні контракту. Держава та громадяни інших держав, що укладають інвестиційні контракти, самі повинні приймати рішення щодо обрання системи норм, які регулюють їх взаємовідносини. Після цієї стадії не до¬пускається відмова від виконання сторонами своїх зо¬бов'язань з даного контракту, включаючи висування пре¬тензій, що базуються на імунітеті держав.

В науці існує три погляди на вказану проблему.

Перший полягає в тому, що до контрактів, підписаних суб'єктами міжнародного публічного права та приватни¬ми особами, застосовується міжнародне право.

Другий виходить з того, що, оскільки приватні особи не є суб'єктами міжнародного публічного права, то в да¬ному випадку національний закон повинен застосовува¬тися замість міжнародного публічного права.

І третій погляд передбачає, що для сприяння еконо¬мічному розвитку держав не слід дотримуватись якоїсь однієї позиції. При цьому, виришення цього питання за¬лежить від конкретних обов'язків сторін. Іншими слова¬ми, сторони самі повинні вказати на свою волю при укла¬денні такого контракту. І саме в цьому полягає суть Вашінгтонської конвенції 1965 p., тобто третій погляд є найбільш прийнятним.

Для вдосконалення міжнародно-правового регулюван¬ня іноземного інвестування доцільно підвищувати роль дво- та багатосторонніх інвестиційних угод, спрямованих на захист іноземних інвестицій. Саме такі угоди можуть в сучасних умовах забезпечити найбільшу стабільність і пе¬редбачуваність світових господарських зв'язків. Укладен¬ня дво- та багатосторонніх угод щодо сприяння та захист іноземних інвестицій обумовлено дією так званих «інве¬стиційних ризиків». При цьому вони можуть мати харак¬тер комерційних і некомерційних (політичних) ризиків. Необхідно зазначити, що систему правових гарантій від інвестиційних ризиків можна поділити на дві системи. Перша забезпечує правовий захист відповідно до норм національного законодавства. Друга включає в себе захо¬ди міжнародно-правового характеру, що базуються на дво- та багатосторонніх угодах.Ідея будь-якого вкладення капіталу повинна обґрунтовуватися розрахунками ключового завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні (поточні) витрати? На це запитання мусить відповісти кожний інвестор — від приватної особи до держави.

Виходячи з цього, теоретичні основи інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення ефектив¬ності (привабливості) інвестування.

Світовий досвід накопичив значну кількість методів і прийо¬мів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.

Найвідоміші методи можна поділити на три групи:

1) методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою спів¬відношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витрата¬ми (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;