Російський модерн
Надзвичайно чуйними до "стилю епохи" у дамських модах виявилися російські художники, що залишили цілу галерею жіночих портретів, де гострий "присмак" модерну позначається не стільки в художній стилістиці самих робіт, скільки в атмосфері відбиваної ними епохи. Це почуття стилю було у величезному ступені властиво, наприклад, В. Сєрову, що ледве помітно загострював стильові прикмети часу у вигляді моделей і їхньому предметному оточенні. Яскравою ілюстрацією до вищесказаного є його портрет графині О. К. Орлової (1911). Усе тут поставлено на грань парадокса, усе обернено у свою протилежність. Ефектна вичурність пози, підкреслена грою гострих кутастих ліній силуету, граничить із зухвалою крикливістю рекламної картинки, аристократичний "ізиск" - з вульгарним "шиком". Нежила атмосфера інтер'єра, де рідкі дорогі речі немов виставлені напоказ, виявляє в манерах Орлової ту ж штучну демонстративність, немов і вона у своїх хутрах, перловому намисті і гіперболічно величезному капелюхові теж "дорога річ" у куточку антикварного салону. Орлова - зразок модної дами стилю модерн. У зухвалій відвертості картинного позування, що не може продовжуватися довго, - відчуття мінливості маскарадного спектаклю, так властиве естетиці модерну.
Плакати й афіші
Надзвичайно швидко поширилися плакати, афіші, реклами, у створенні яких наприкінці XІ століття ще не було того досвіду ,яким володіли західноєвропейські країни. Що і показала улаштована в Петербурзі в 1897 році "Міжнародна виставка афіш". Експоновані на ній аркуші закордонних майстрів очолювали не тільки через талант їхніх авторів, але і тому, що в них ясно позначалася вже сформована традиція плакатної майстерності.
Положення значне міняється в самі останні роки XІ століття і перші роки нового сторіччя. Тісніше всього з модерном виявляється зв'язаної театральна і виставочна афіші й афіша-запрошення (щось середнє між плакатом, театральною програмкою і запрошенням ). У плакатній продукції, як і в інших видах мистецтва, стильові особливості модерну об'єднали роботи різної образотворчої культури. Наприклад, стилізований жіночий образ, створений чеським художником А. Мухою, виявився джерелом численних ремісничих повторень і в самого його творця, і в його наслідувачів, ставши модною ознакою реклами "нового стилю", ставши пластичним "знаком" Музи модерну і його шанувальниці. На іншому полюсі - добутку, створені Соловйовим, Бакстом, Врубелем, Лансере і деякими іншими. Цікаво, що їхні виставочні афіші не раз були збільшеними обкладинками каталогів художньої виставки або злегка видозміненими журнальними заставками. У їхній графічній мові, можливо, від цього трохи слабшає "натиск" лінійно-декоративного прийому ,але замість плакатний образ у подібних аркушах здобував внутрішню зосередженість, він не стільки "зазивав", скільки тонко відгукувався на ті явища мистецтва, вивіскою яких він служив. Це стосувалося і число шрифтових афіш, де "новий стиль" виявляв себе в особливих накресленнях літер і орнаментальної в'язі слів.
Виставки в Москві і Петербурзі
Наприкінці 1902 року в Москві відкрилася велика експозиція "архітектури і промисловості нового стилю". Весною наступного року в Петербурзі відкрилася виставка "Сучасне мистецтво". За задумом організаторів вона повинна була стати постійним, діючим на комерційній основі художнім підприємством, що приймає замовлення на оформлення інтер'єрів і на виконання представлених на виставці зразків меблів і прикладної творчості.Улаштовувачі і московської і петербурзької виставок намагалися виявити атмосферу "частки" людського житла, причому в Москві багато уваги приділялося демонстрації домашнього начиння й окремих елементів кімнатного оздоблення; у Петербурзі переважало бажання показати цілісне декоративне оформлення інтер'єра.
На московській виставці виставлялися деякі ведучі майстри західного модерну, такі як Макінтош, Ольбрих, що говорить про те, що модерн у Росії до цього часу вже цілком усвідомлював себе невідривною частиною загальноєвропейського художнього руху, співвідносив себе з ним і в пошуках аналогій, і у твердженні своєї національної своєрідності.
Був видний зв'язок між цією виставкою і московською художньою традицією, що восходит до Абрамцеву. Експонувалися майолікові вироби, що вийшли з абрамцевской майстерні. Але в цілому в експозиції добутків вітчизняних майстрів переважали предмети домашнього побуту, у яких елементи неорусского стилю сполучилися з інтернаціональними формами західноєвропейського модерну. У цьому змісті по своїх стилістичних властивостях вони були близькі до таких архітектурних споруджень того років, як Ярославський вокзал Ф. Шехтеля.
Петербурзька виставка "Сучасне мистецтво" носила наскільки інший характер. Головним чином орієнтувалася на художників, зв'язаних з "Світом мистецтв".