Російський модерн

Російський модерн

Зміст.

Епоха модерну

Орнамент модерну

Неорусский стиль

Архітектура модерну.

Готика і модерн

Походження стилю модерн

Модерн у декоративно-прикладному мистецтві.

Меблі

Скло і порцеляна

Ювелірна справа

Дамські плаття

Плакати й афіші

Виставки в Москві і Петербурзі

Станкові мистецтва в стилістиці модерну

Висновок

Список літератури

Для мене модерн - це насамперед фантастично красиві особняки Шехтеля в Москві, величезні кришталеві люстри, але не правильно круглі, а овальні, із примхливим нахилом, настільні лампи зі стовщеним, покритим яскравим лінійним орнаментом ніжкою... Словом, для мене це скоріше предмети декоративно-прикладного мистецтва, зроблені в естетиці модерну, а не станкові види мистецтва. Але така вуж різноманітність нового стилю, що, побачивши деякі вироби, хочеться приходити і бачити їхній знову і знову, а інші не те щоб дратують (у цьому я не згодна з вибірковими думками сучасників стилю модерн, але адже мені і не доводилося жити в тих умовах, коли від речей нового стилю просто неможливо сховатися), а просто розглядається як цікавий експонат у музеї, але спеціально на нього дивитися не прийдеш більше двох раз. Наприклад, в Абрамцево мене вразила скоріше сама садиба з її природою, церквою і дерев'яними будиночками ніж різьбленими дерев'яними меблями або врубелевска майоліка. У той же час особняки Шехтеля зачарували, і залишається тільки шкодувати, що їхні інтер'єри доступні для огляду "людиною з вулиці" тільки як альбомні ілюстрації.

Модерн, стиль модерн, "новий стиль" - так найчастіше іменували в Росії сучасники досить помітний напрямок у просторових мистецтвах 1890-1900-х років, що виявляло видиму подібність із загальноєвропейськими шуканнями цієї епохи в різних країнах називалися по-різному: Art Nouveau, Jugenstіl, Modern style і т.д., що протиставляла свою принципову новизну еклектичної утилізації, що приїлася за півстоліття, спадщини всіх століть і народів. Не менш принципова для модерну була і його претензія бути саме стилем, його прагнення втілити дух сучасної епохи повно і цільно, у всеосяжних і тільки їй приналежних художніх формах, як це було властиво великим стилям минулого. Але ті стилі виникали в розвитку культури органічно й усвідомлювалися як цілісні художні системи лише згодом, уже ретроспективно. Модерн же саме починався з бажання бути стилем, висував і відстоював принципові стильові програми. Забігаючи вперед можна сказати, що варто було б говорити не про якомусь одному напрямку, а про ряд стійких типологічних ознак, що поєднувала добутки художників, часом несхожих суспільних устремлінь і творчої індивідуальності.