Російський модерн
Не менш відомі архітектори,що часто працювали разом - А.Ф.Бубырь і Н. В. Васильєв - у своїй творчості віддавали перевагу північному модернові. Бубырь, будучи найбільш послідовним прихильником фінського неоромантизму, предпочитав декорованій стіні грубі, масивні обсяги і оформляв будинок неопрацьованим каменем.
Н.В.Васильєв був більш ліберальний і вносив успільну творчість елементи раціоналізму: гладка (але не завжди прямолінійна в плані) стіна, остеклення. Характерний приклад співробітництва Васильєва і Бубыря - Торговельні ряди "НовийПасаж" на Ливарному проспекті (д.57, 1912-1913р.). Цей будинок сполучить у собі усі: простінки з неопрацьованого каменю ,величезні вікна і навіть якийсь наліт неокласицистичної монументальності у формі порталу і масивних дверей. Повертаючи ж до дохідних будинків, можна відзначити їхню численність: на Стременній вулиці (спільно), на вул. Петра Лаврова, на Заміському проспекті, на набережній Фонтанки (А.Ф.Бубырь).
Зрозуміло, розглянуті далеко не всі архітектори стилю модерн обох столиць, усе вищесказане - лише поверхневий екскурс в архітектуру російського модерну.
Походження стилю модерн
У російському модерні, особливо в зодчестві й у прикладних видах творчості, можна розрізнити кілька плинів. Перше з них безпосередньо зв'язано з творчістю Абрамцевского кружка, що багато в чому підготувало перехід до стильових принципів модерну, але саме ними ще не володіло. Другий напрямок багато в чому спиралося на прийоми стилізації, вироблені амбрамцевскими художниками. Але його важлива особливість - сполучення цих прийомів з об'ємно-просторовими, мальовничо-пластичними і лінійно-графічними пошуками загальноєвропейського Art Nouveau. Підкресленим гипертрофованням національних форм давньоруського зодчества і творів народного мистецтва автори зверталися і до історичної спадщини російських майстрів і до сучасного "духові епохи".
В архітектурі в основному цей плин виявилося ведучої і визначальним.
Але були і випадки, коли модерн у Росії виражав явний вплив західноєвропейських художніх шкіл.
Виникає проблема, що стосується сутності стилю модерн, - проблема його зародження. Нерідко джерела модерну в Росії зв'язують з ідеями і впливом західноєвропейських шкіл модерну (що, безумовно мало місце), але існує й інша точка зору, по якій стильові ознаки майбутнього "нового стилю" виникли у творчості окремих російських майстрів стихійно, майже неусвідомлено, не випливаючи вже готової естетичної концепції, а навпаки, створюючи на практиці закономірності "нового стилю". Істина, як це звичайно і буває, знаходиться десь посередині. Як і будь-яка європейська художня школа, російська школа йшла до модерну власним (іноді явним, іноді більш потайливим) шляхом. Існує типологічна подібність між окремими художніми школами, що багато в чому сприяло формуванню тих міжнаціональних особливостей, що згодом дозволили іменувати модерн міжнародним, "космополітичним" стилем. Але формування цих общностей модерну в кожній художній школі спиралося спочатку на власний досвід національного мистецтва.
Модерн у декоративно-прикладному мистецтві.
Широка популяризація стилю модерн шляхом поширення реклам, різноманітних плакатів, етикеток, вивісок, ілюстрованих і модних журналів, а також масове виробництво скла, порцеляни. Меблів, тканин, дамських прикрас сприяло тому, що за короткий термін він придбав небувалу популярність у самих широких шарах, "офарбивши" собою повсякденний побут і створивши ілюзію прилучення до мистецтва в багатьох ніколи досі над цими питаннями не задумувалися людей.Загальноприйнятий "набір" декоративних мотивів і предметів прикладного мистецтва в інтер'єрах російського модерну ріднив між собою скромні квартири людей "середнього статку" і житлові покої палаців і багатих особняків, створюючи ілюзію демократичності цього стилю. Від таких елементів оздоблення, як меблі, драпірування, декоративні лампи, годинник і барометри, до загальноприйнятого набору репродукцій модних художників у "текучих" різьблених рамах - на усьому лежала незгладима печатка стилю модерн, терпкий присмак ,у чомусь масові ремісничі зразки, що ріднив між собою, і твори справжнього мистецтва.
Саме розрахунок на побут, повсякденність - причина того, що збереглося не так вуж багато "музейних ", закінчених зразків цього стилю в декоративно-прикладному мистецтві. Йому була властива новизна і сміливість у використанні різноманітних матеріалів і несподіванка їхнього трактування. Експерименти зі склом, що втрачає прозорість і крихкість, що здобуває видиму тягучість, в'язкість, пружність, пошуки виразних сполучень форми, ліній і кольору в порцеляні і кераміку, широка введення кутої міді, смальти, майоліки, емалі в обробку люстр і годин, меблів і камінів, посуду і жіночих прикрас, витончені силуети дамських убрань, немов текучі контури драпірувань, що повторюють, і їхню орнаментику, - усе це додавало зовсім особливий характер інтер'єрам модерну. Прагнення до "культури деталей" від монументальних вітражів до найтонших виробів ювелірного мистецтва, додавало стильову цілісність життєвому середовищу епохи модерну, яку не можна поплутати ні з який іншої.