Культура Західної Європи
На шотландське Просвітництво великий вплив зробила діяльність Філософського товариства в Единбурзі, що поєднував кращі уми того часу. Його секретарем був Юм, а одним із членів – філософ і економіст Адам Сміт. Цей видатний теоретик товарно-грошових відносин став їх гарячим захисником і пропагандистом багато в чому по морально-етичних розуміннях. Сміт вважав, що саме ринок звільнив людину від системи залежності, що отупляє, при феодалізмі. На його думку, люди виховують у собі почуття справедливості і виробляють навички цивілізованого спілкування, лише знаходячись один з одним у відносинах виробника і споживача. Суспільство було для нього гігантською мануфактурою, а поділ праці – загальною формулою співробітництва людей в інтересах "багатства народів" (так називалася його основна економічна праця). У своїй теорії Сміт відводив ринку ту ж функцію, що англійські просвітителі віддавали правовій державі чи цивілізованому спілкуванню – функцію соціалізації егоїзму.
Але місце громадянина в системі Сміта займала "економічна людина", моральна воля якої була обумовлена його роллю в економічному житті. Тим самим шотландське Просвітництво поставило нове і надзвичайно важливе питання про мотиви та стимули господарської діяльності. За Смітом, найголовнішим з них є власний корисливий інтерес. Але переслідувати його людина може, лише роблячи послуги іншим людям. Тому кожна окрема людина, хоча і піклується тільки про свої інтереси, мимоволі сприяє суспільній користі, чи, за словами Сміта, "вона невидимою рукою направляється до мети, що зовсім не входила в її наміри... Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш діючим образом служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне робити це".
Інтерес просвітителів до економічної теорії відбивав загальне підвищення престижу господарської діяльності. Однак у шотландському суспільстві тривалий час зберігалася недовіра до вільної гри ринкових сил. Багато представників освіченої еліти сприймали їх як руйнівну стихію, приборкати яку була покликана держава. Не хто інший, як Сміт, що оспівував переваги ринку, виражав побоювання, що економічні закони, на яких ґрунтуються відносини виробників і споживачів, можуть привести до соціальної і моральної деградації найманих робітників. "У такий стан, – писав він, – повинні неминуче впадати працюючі бідняки... якщо тільки уряд не прикладе зусиль для запобігання цього".
Треба буде час, щоб шотландські просвітителі позбулися від страху перед ринковою стихією. Нове їх покоління, що вступило в пору зрілості ближче до кінця ХVІІІ в., уже не надіялось на підтримку чи уряду парламенту. Для них зразком цивільного поводження був фахівець у якій-небудь області професійної діяльності, знання і ретельність якого приносили суспільству відчутну користь.
Французське просвітництво
Су¬с¬пі¬ль¬но-¬по¬лі¬ти¬ч¬не жит¬тя Фра¬н¬ції в ХVІ¬ІІ ст. ха¬ра¬к¬те¬ри¬зу¬ва¬ла¬ся ве¬ли¬кою іне¬р¬ці¬єю зви¬чок і тра¬ди-цій, ус¬па¬д¬ко¬ва¬них від фе¬о¬да¬ль¬но¬го ми¬ну¬ло¬го. Впли¬во¬ві су¬с¬пі¬ль¬ні ша¬ри пру¬ча¬ли¬ся но¬вим ві¬ян¬ням, що не¬с-ло із со¬бою Про¬с¬ві¬т¬ни¬ц¬т¬во. У бо¬ро¬ть¬бі з ним про¬с¬ві¬ти¬те¬лі не мо¬г¬ли по¬в¬ною мі¬рою об¬пе¬р¬ти¬ся ні на су¬с¬пі¬ль-ну ду¬м¬ку, ще не що ці¬л¬ком сфо¬р¬му¬ва¬ла¬ся, ні на уряд, що ча¬сом ві¬д¬но¬си¬в¬ся до них з не¬п¬ри¬хо¬ва¬ною во¬ро¬жі-с¬тю. То¬му у Фра¬н¬ції про¬с¬ві¬ти¬те¬лі не ма¬ли та¬ко¬го впли¬ву в су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ві, як в Ан¬г¬лії і Шо¬т¬ла¬н¬дії, де ці¬лі й іде-а¬ли Про¬с¬ві¬т¬ни¬ц¬т¬ва ввій¬ш¬ли в плоть і кров на¬ці¬о¬на¬ль¬ної ку¬ль¬ту¬ри.Бі¬ль¬шість ви¬да¬т¬них ді¬я¬чів про¬с¬ві¬ти¬те¬ль¬сь¬ко¬го ру¬ху Фра¬н¬ції під¬да¬ва¬ли¬ся пе¬ре¬с¬лі¬ду¬ван¬ням за свої пе-ре¬ко¬нан¬ня. Де¬ні Ді¬д¬ро по¬бу¬вав у за¬с¬лан¬ні у Ве¬н¬се¬н¬сь¬ко¬му за¬м¬ку, Во¬ль¬тер (спра¬в¬ж¬нє ім¬'я – Фра¬н¬суа Ма¬рі Аруе) – у Ба¬с¬ти¬лі¬ї. Клод Ге¬ль¬ве¬цій че¬рез на¬па¬д¬ки був зму¬ше¬ний ві¬д¬ре¬к¬ти¬ся від сво¬єї кни¬ги "Про ро¬зум". По це¬н¬зу¬р¬них при¬чи¬нах не раз пе¬ре¬ри¬ва¬ло¬ся дру¬ку¬ван¬ня зна¬ме¬ни¬тої "Ен¬ци¬к¬ло¬пе¬дії", що ви¬хо¬ди¬ла у світ ок¬ре¬ми¬ми то¬ма¬ми про¬тя¬гом 1751-1772 р. усе це зму¬шу¬ва¬ло про¬с¬ві¬ти¬те¬лів на¬ді¬ля¬ти свої ду¬м¬ки в обо¬ло¬н¬ку аб¬с¬т¬ра¬к¬т¬них те¬о¬рій, не¬до¬с¬ту¬п¬них ро¬зу¬мін¬ню ши¬ро¬кої пу¬б¬лі¬ки.
Фра¬н¬цу¬зь¬ке Про¬с¬ві¬т¬ни¬ц¬т¬во за¬з¬на¬ва¬ло впли¬ву від си¬ль¬не ари¬с¬то¬к¬ра¬ти¬ч¬но¬ї. Це про¬я¬ви¬ло¬ся у ви¬то¬н¬че-но¬с¬ті і ви¬шу¬ка¬но¬с¬ті лі¬те¬ра¬ту¬р¬них тво¬рів, що скла¬ли йо¬го сла¬ву. В ари¬с¬то¬к¬ра¬тії про¬с¬ві¬ти¬те¬лі за¬по¬зи¬ча¬ли і са¬лон¬ну фо¬р¬му спі¬л¬ку¬ван¬ня. Ат¬мо¬с¬фе¬ра ви¬б¬ра¬но¬с¬ті, що па¬ну¬ва¬ла в са¬ло¬нах, пі¬д¬си¬ли¬ла схи¬ль¬ність фра¬н-цу¬зь¬ких про¬с¬ві¬ти¬те¬лів до ві¬д¬ве¬р¬не¬но¬го те¬о¬ре¬ти¬зу¬ван¬ня.
Фра¬н¬цу¬зь¬ке Про¬с¬ві¬т¬ни¬ц¬т¬во ба¬га¬то в чо¬му ви¬хо¬ди¬ло з ідей фі¬ло¬со¬фів XVII в. Ре¬не Де¬ка¬р¬та і Лок¬ка. Ві-д¬по¬ві¬д¬но до ро¬з¬ро¬б¬ле¬но¬го Де¬ка¬р¬том ра¬ці¬о¬на¬лі¬с¬ти¬ч¬но¬му ме¬то¬ду пі¬з¬нан¬ня, іс¬ти¬на по¬вин¬на чі¬т¬ко і яс¬но вба¬ча-ти¬ся лю¬д¬сь¬ким ро¬зу¬мом. Чи¬ма¬ло по¬с¬лі¬до¬в¬ни¬ків у Фра¬н¬ції знай¬ш¬ло вчен¬ня Лок¬ка про су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬во і де¬р¬жа-ву.