Культура Західної Європи

Ан¬г¬лій¬сь¬кі про¬с¬ві¬ти¬те¬лі зро¬би¬ли ба¬га¬то чо¬го, щоб ви¬рі¬ши¬ти цю про¬б¬ле¬му не ті¬ль¬ки те¬о¬ре¬ти¬ч¬но, але і пра¬к¬ти¬ч¬но.

Во¬ни не за¬к¬ри¬ва¬ли очі на су¬с¬пі¬ль¬ну не¬рі¬в¬ність лю¬дей, зво¬дя¬чи йо¬го, як це ро¬бив Ше¬ф¬т¬с¬бе¬рі, до про-ти¬ле¬ж¬но¬с¬ті між "ос¬ві¬че¬ни¬ми" ве¬р¬ха¬ми і не¬о¬с¬ві¬че¬ни¬ми ни¬за¬ми. Дже¬ре¬лом не¬бе¬з¬пе¬ки бу¬ла як за¬ро¬зу¬мі¬лість од¬них, так і за¬з¬д¬рість ін¬ших. Ви¬ро¬б¬ле¬ні про¬с¬ві¬ти¬те¬ля¬ми спо¬со¬би "со¬ці¬а¬лі¬за¬ції его¬ї¬з¬му" по¬ля¬га¬ли в тім, щоб на¬п¬ра¬ви¬ти в ко¬ри¬с¬не для всьо¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва ру¬с¬ло на¬у¬ко¬вої і ху¬до¬ж¬нь¬ої тво¬р¬чо¬с¬ті, еко¬но¬мі¬ч¬но¬го ро¬з¬ви¬т¬ку і т.д., ак¬ти¬в¬ність ве¬р¬хів і в той же час при¬лу¬чи¬ти до цін¬но¬с¬тей Про¬с¬ві¬т¬ни¬ц¬т¬ва тих пре¬д¬с¬та¬в¬ни¬ків ни¬зів, що сво¬єю ре¬те¬ль¬ні¬с¬тю, пі¬з¬нан¬ня¬ми, ци¬ві¬ль¬ни¬ми вчи¬н¬ка¬ми чи ба¬га¬т¬с¬т¬вом до¬ве¬ли зда¬т¬ність їх сприй¬ня¬ти.

Ба¬га¬то в чо¬му за¬в¬дя¬ки зу¬сил¬лям про¬с¬ві¬ти¬те¬лів бу¬ла ство¬ре¬на ра¬ці¬о¬на¬ль¬на мо¬дель ві¬д¬но¬син між лю-дь¬ми в пра¬к¬ти¬ч¬но¬му жит¬ті, що ві¬д¬по¬ві¬дає ро¬лі і зна¬чен¬ню ци¬ві¬ль¬но¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва. Од¬ним з най¬ва¬ж¬ли¬ві¬ших до¬с¬то¬їнств лю¬ди¬ни ви¬з¬на¬ва¬ла¬ся її зда¬т¬ність до спі¬л¬ку¬ван¬ня, спі¬в¬ро¬бі¬т¬ни¬ц¬т¬ва з ін¬ши¬ми, уча¬с¬ті в ко¬ле¬к¬ти¬в-ній тво¬р¬чій ді¬я¬ль¬но¬с¬ті. Ввій¬ш¬ло в мо¬ду чле¬н¬с¬т¬во в клу¬бі чи ма¬со¬н¬сь¬кій ло¬жі, ві¬д¬ві¬ду¬ван¬ня по¬лі¬ти¬ч¬них збо-рів чи зу¬с¬т¬рі¬чей по ін¬те¬ре¬сах (на¬п¬ри¬к¬лад, у ка¬фе). Де¬та¬ль¬но ро¬з¬ро¬б¬ле¬ний ко¬декс пра¬вил по¬ве¬ді¬н¬ки лю¬ди¬ни в су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ві ві¬д¬би¬ла ан¬г¬лій¬сь¬ка ху¬до¬ж¬ня лі¬те¬ра¬ту¬ра ХVІ¬ІІ в.

Про¬с¬ві¬ти¬те¬лі ба¬га¬то в чо¬му про¬ц¬ві¬та¬ли в пра¬г¬нен¬ні при¬ще¬пи¬ти ши¬ро¬ким ша¬рам на¬се¬лен¬ня Ан¬г¬лії свої цін¬но¬с¬ті й іде¬а¬ли. Зна¬чен¬ня цьо¬го по¬в¬ною мі¬рою про¬я¬ви¬ло¬ся в хо¬ді со¬ці¬а¬ль¬но-¬по¬лі¬ти¬ч¬них бур, що про¬не¬с-лись над Єв¬ро¬пою на¬п¬ри¬кі¬н¬ці XVIII – по¬ча¬т¬ку XIX ст. Ан¬г¬лія ви¬я¬ви¬лась ос¬т¬рі¬в¬цем ста¬бі¬ль¬но¬с¬ті, що зу¬мів уни¬к¬ну¬ти ре¬во¬лю¬цій і гро¬ма¬дя¬н¬сь¬ких во¬єн. За¬га¬ль¬ні цін¬но¬с¬ті, ети¬ка по¬лі¬ти¬ч¬но¬го ко¬м¬п¬ро¬мі¬су, ро¬з¬ро¬б¬ле¬на у пра¬цях Бо¬лі¬н¬г¬с¬б¬ро¬ка, ви¬я¬ви¬ли¬ся більш на¬дій¬ним за¬со¬бом уми¬ро¬т¬во¬рен¬ня су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва, ніж при¬му¬со¬ва ди¬с-ци¬п¬лі¬на, пі¬д¬т¬ри¬му¬ва¬на си¬ло¬міць. У цьо¬му і по¬ля¬гає один з ос¬но¬в¬них уро¬ків ан¬г¬лій¬сь¬ко¬го Про¬с¬ві¬т¬ни¬ц¬т¬ва.

Просвітницький рух у Шотландії

Осо¬б¬ли¬ве мі¬с¬це зай¬має про¬с¬ві¬ти¬те¬ль¬сь¬кий рух у Шо¬т¬ла¬н¬ді¬ї. Іс¬то¬рія су¬с¬пі¬ль¬ної ду¬м¬ки в Шо¬т¬ла¬н¬дії ХVІ¬ІІ в. – це іс¬то¬рія бо¬лі¬с¬них по¬шу¬ків ви¬хо¬ду з при¬ни¬з¬ли¬во¬го по¬ло¬жен¬ня, у яко¬му, по пе¬ре¬ко¬нан¬ню ба¬га¬ть¬ох ос¬ві¬че¬них шо¬т¬ла¬н¬д¬ців, ви¬я¬ви¬ла¬ся їх ба¬ть¬кі¬в¬щи¬на. Чи про¬до¬в¬жу¬ва¬ти по¬лі¬ти¬ч¬ну бо¬ро¬ть¬бу за ві¬д¬но¬в¬лен¬ня не-за¬ле¬ж¬но¬с¬ті чи ж слу¬жи¬ти ба¬ть¬кі¬в¬щи¬ні, спри¬я¬ю¬чи її еко¬но¬мі¬ч¬но¬му, со¬ці¬а¬ль¬но¬му і ку¬ль¬ту¬р¬но¬му про¬ц¬ві¬тан¬ню? Фі¬ло¬соф Ен¬д¬рю Фле¬т¬чер, "ба¬ть¬ко" шо¬т¬ла¬н¬д¬сь¬ко¬го Про¬с¬ві¬т¬ни¬ц¬т¬ва, дав по¬ш¬товх фо¬р¬му¬ван¬ню но¬вої ци¬ві¬ль-ної ети¬ки, що о᬴¬ру¬н¬то¬ву¬ва¬ла ін¬ші, аль¬те¬р¬на¬ти¬в¬ні вій¬ні і по¬лі¬ти¬ці, ме¬то¬ди ви¬ко¬нан¬ня гро¬ма¬дя¬на¬ми сво¬го бо¬р¬гу пе¬ред ба¬ть¬кі¬в¬щи¬но¬ю.

Про¬с¬ві¬т¬ни¬ц¬т¬во в Шо¬т¬ла¬н¬дії спи¬ра¬ло¬ся на мо¬гу¬т¬ній ін¬те¬ле¬к¬ту¬а¬ль¬ний по¬те¬н¬ці¬ал, який ма¬ли в ро¬з¬по¬ря¬д-жен¬ні в се¬ре¬ди¬ні ХVІ¬ІІ в. уні¬ве¬р¬си¬те¬ти Еди¬н¬бу¬р¬га, Гла¬з¬го й Абе¬р¬ди¬на. Се¬ред чу¬до¬вих уче¬них, що ви¬к¬ла¬да-ли там, ви¬ді¬ля¬є¬ть¬ся фі¬ло¬соф, іс¬то¬рик, еко¬но¬міст Де¬від Юм. Ві¬д¬гу¬ку¬ю¬чись на ду¬хо¬в¬ні за¬пи¬ти шо¬т¬ла¬н¬д¬сь¬ко-го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва, він о᬴¬ру¬н¬ту¬вав ду¬м¬ку про те, що до¬б¬ро – це усе, що ко¬ри¬с¬но лю¬дям.Юма, зви¬чай¬но ж, хви¬лю¬ва¬ла до¬ля Шо¬т¬ла¬н¬дії, її ку¬ль¬ту¬р¬них тра¬ди¬цій у єди¬ній бри¬та¬н¬сь¬кій де¬р¬жа¬ві. Це на¬к¬ла¬ло ві¬д¬би¬ток на йо¬го мі¬р¬ку¬ван¬ня про ети¬ку вза¬є¬мин гро¬ма¬дя¬ни¬на із су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬вом і де¬р¬жа¬во¬ю. Юм вва¬жав, що вза¬є¬ми¬ни ви¬ни¬ка¬ють з по¬тя¬гу лю¬дей до вза¬є¬м¬но¬го спі¬л¬ку¬ван¬ня, а та¬кож че¬рез їх¬ню ко¬ри¬с¬ність, ос¬кі¬ль¬ки во¬ни збі¬ль¬шу¬ють мо¬ж¬ли¬во¬с¬ті за¬до¬во¬лен¬ня по¬т¬реб лю¬дей. І на¬са¬м¬пе¬ред во¬ни по¬к¬ли¬ка¬ні за¬бе¬з¬пе¬чи-ти по¬лі¬ти¬ч¬ну ста¬бі¬ль¬ність, від якої за¬ле¬жить вся¬ке упо¬ря¬д¬ко¬ва¬не жит¬тя. Са¬ме в ін¬те¬ре¬сах ста¬бі¬ль¬но¬с¬ті де¬р-жа¬ва і су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬во по¬вин¬ні ви¬з¬на¬ва¬ти все рі¬з¬но¬ма¬ніт¬тя по¬г¬ля¬дів і пе¬ре¬ко¬нань гро¬ма¬дян, обу¬мо¬в¬ле¬не їх¬нім ін¬ди¬ві¬ду¬а¬ль¬ним до¬с¬ві¬дом. Су¬ча¬с¬не су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬во Юм ро¬з¬г¬ля¬дав як плю¬ра¬лі¬с¬ти¬ч¬не, за¬с¬но¬ва¬не на скла¬д¬но¬му по¬ді¬лі пра¬ці і ро¬з¬хо¬д¬жен¬нях у по¬ло¬жен¬ні лю¬дей, що уна¬с¬лі¬док цьо¬го ро¬з¬рі¬з¬ня¬ю¬ть¬ся і сво¬ї¬ми пре¬д¬с¬та¬в¬лен¬ня-ми про мо¬ра¬ль¬ність і спра¬ве¬д¬ли¬вість. На ду¬м¬ку Юма, не мо¬же бу¬ти ста¬бі¬ль¬ним су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬во, що не по¬ва-жає рі¬з¬но¬ма¬ніт¬тя со¬ці¬а¬ль¬них і ре¬гі¬о¬на¬ль¬них ро¬з¬хо¬д¬жень між лю¬дь¬ми. Рі¬в¬ною мі¬рою не мо¬же бу¬ти до¬б¬ро¬че-с¬ним і гро¬ма¬дя¬нин, що не ви¬з¬нає, що йо¬го осо¬би¬с¬те бла¬го¬по¬луч¬чя в кі¬н¬це¬во¬му ра¬ху¬н¬ку зв'я¬за¬но з бла¬го¬по-луч¬чям усь¬о¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва.