Культура Нового часу
За реформу медичної освіти виступав французький вче¬ний П. Ж. Кабаніс (1757—1808). Він підтримав ідею ство¬рення медичних шкіл при великих лікарнях, щоб навчан¬ня учнів відбувалося біля постелі хворого, щоб таким чи-ном лікар умів лікувати, а не тільки показувати свої знання під час диспутів.На рубежі XVII—XVIII ст. культура, наука і, зокрема, медицина набувають кардинально нових рис. Боротьба за новітні ідеї здійснюється в умовах конфлікту між матеріа¬лістичними і метафізичними поглядами, проте, переборю¬ючи різноманітні труднощі, медицина в окремих галузях досягла значних успіхів.
5. Соціально-економічні перетворення доби Просвіт¬ництва вплинули на духовний світ людей, змінили їхні духовні запити та ідеали. Велике значення мало втілення нових суспільних ідей у літературі.
Разом з філософами-просвітителями прогресивні пись¬менники закликали до розвитку суспільства, заснованого на приватній власності. Найбільш радикальні автори ви¬сували ідеї рівності людей у правах, стояли вище соціаль-но-верствової обмеженості та нерідко висловлювали ідеа¬ли, популярні серед широких народних мас.
Просвітителі підпорядкували свою художню творчість завданню перебудови суспільства, їхні твори носили глибокий філософський характер. У ряді випадків — це своєрідні белетризовані філософські трактати. Звідси і де-яка раціоналістичність художньої творчості просвітителів. Борючись за перебудову суспільства, утверджуючи прин¬цип активного впливу художника на громадську думку, вони створили нові жанри філософсько-політичного рома¬ну, морально-політичної драми і гротескно-комедійного памфлету. При цьому широко використовували літературні форми старих майстрів: памфлети Лукіяна, філософську поему Лукреція, сатиричну літературу Ренесансу, твори Еразма Роттердамського, Франсуа Рабле, Томаса Мора, яких вважали своїми ідейними попередниками. Відстою¬ючи демократичні напрями мистецтва, просвітителі ввели в літературу нового героя — простолюдина. В якості пози-тивного образу митці оспівали і прославили його працю, його мораль, співчутливо і проникливе показали його страждання. Викриваючи сваволю панівних станів, вони сміливо вводили в літературу критичний елемент. Вони дали світу твори високого політичного і художнього значення.
У своїй творчості просвітителі-літератори використову¬вали три основні типи художнього мислення : класичний, романтичний і реалістичний.
Класицизм XVIII ст., незважаючи на безперечну свою схожість із класицизмом XVII ст., все ж не був прямим нащадком останнього, а являв собою принципово нове історико-художнє явище. Якщо класицизм XVII ст. форму¬вався в умовах консолідації націй, коли абсолютна монар¬хія відігравала значною мірою позитивну роль у суспіль¬ному житті, і не піднімався до заперечення наявних сус¬пільних відносин, то класицизм XVIII ст. відзначався антифеодальною спрямованістю, оскільки він розвивався в умовах, коли буржуазія готувалася до вирішального штур¬му феодальних бастіонів.
Сентименталізм (від фр. — чуття) був своєрід¬ною реакцією на надмірний раціоналізм класицизму з його нехтуванням почуттями простої людини. Ідеалам просвіт¬ницького класицизму, котрий виріс на ґрунті "само-задоволеного" розуму, сентименталізм протиставив ідеал "природної людини", складений з елементів утопії. Проте саме цей мотив-ідеал захистив культуру Просвітництва від всевладдя логічного холодного розуму, став запорукою розвитку її майбутнього.
Розуміння людини як такої, що живе за законами при¬роди, стало відправним моментом раціоналізму в його по¬мірковано критичному варіанті. Визначається нова культурна цінність — художня правда, яка відкрила шлях реаліс¬тичному мистецтву.
Найбільшого свого розвитку просвітницький реалізм (від лат. речовий, дійсний) досяг в Англії, яка в середині XVII ст. стала на шлях капіталізму. Саме в Англії з'являється принципово відмінна від традиційної придворно-аристо¬кратичної аудиторії аудиторія масова, з новими вимогами та естетичними смаками. Складалася вона переважно з представ¬ників так званого третього стану, які жадали бачити в мис¬тецьких творах реалії життя. Це зумовило той факт, що саме в Англії просвітницький реалізм став провідним напрямком художньої творчості.
Головним жанром у літературі XVIII ст. стає соціально-побутовий роман.
Одним з найбільш відомих англійських письменників доби Просвітництва був Д. Дефо (1660—1731), автор памф¬летів, у яких засуджувалися переслідування передових людей, висміювалися пересуди та пихатість англійської аристократії. Небачену славу приніс йому роман "Робін-зон Крузо". Неперехідна цінність цього твору полягає у прославленні сміливого пошуку і відкриття нових земель, возвеличенні мужності, наполегливості, людської праці та винахідливості, відчайдушної боротьби з небезпекою.