Особливості моди другої половини XX ст
Моделювання зачісок із волосся середньої довжини в 1987 р. базувалося на створенні нових модифікацій класичної стрижки «каре». Нові модифікації були створені завдяки хімічній завивці або застосуванню укладки волосся на бігуді. На розвиток моди цього періоду впливали тенденції моди 60-х років, геометричні стрижки Сессуна. Актуальними стали доповнення з постижерних виробів: коси, «хвости», пучки, окремі пасма. Волосся фарбували у золотаво-рудий, каштановий та бронзово-мідний відтінки. Поширеними стали спеціальні коклюшки для виконання оригі¬нальної спіральної хімічної завивки.У 1988 р. зачіски зі скуйовдженого волосся були витиснуті моделями спокійного лаконічного характеру. Головну роль відводили ретельному оформленню ліній і деталей зачіски, основну - увагу спрямовували па композиційну будову моделей та їх художнє оформлення. Це був період панування жіночого романтичного стилю. Модні жіночі зачіски оформляли хвилями, дрібними та великими локонами. Великого значення надавали фарбуванню волосся у теплі яскраві відтінки коричневого, червоно-каштанового та рудого кольорів. Кольорова гама волосся підкреслювала форму і лінії в зачісці, відтінювала обличчя, допомагала створи¬ти яскравий, колоритний образ. Значне місце відводили каскад¬ним зачіскам із довгого, дуже завитого, що вільно спадало, волос¬ся. Для завершення композиції такі зачіски часто доповнювали елементом «кок», бантом, заколкою, штучною квіткою. У чолові¬чих зачісках і далі панували класичний та спортивний напрями. 1989 р. сформувалося декілька нових модифікацій силуетних форм зачісок, які визначили наймодніші напрями. Так, на основі силуету «квадрат» з'явилися моделі «дзвоник». Такі зачіски ха¬рактеризуються невеликим облягаючим об'ємом, рівномірним ритмом прямого волосся, розширенням форми при основі. Моделі цього силуету виконують як для жінок, так і для чоловіків, що є нового рисою моди.
Зачіски 90-х років XX ст. не тільки враховують нові віяння, а й певною мірою віддають шану історії. Починається «недбале» оформлення зачісок, що нагадує стиль Директорії кінця XVIII ст. (рис. 5.43 а, б, в, г, д, е, є).
Стрижка «каре» також наче повертає нас у 20-ті роки XX ст. З'являються асиметрично оформлені зачіски у вигляді сходинок, що нагадують єгипетські силуети (рис. 5.43 г, д, е), а також зачіс¬ки, в яких крайня лінія оформлена із застосуванням нових мето¬дів філірування. Поширюються нові види оформлення волосся в зачіску (рис. 5.43 є).
У чоловічих стрижках переважають об'єм у верхній зоні й зведений нанівець на потилиці (рис. 5.44 а) Поступово коротка стрижка стає найпопулярнішою (рис. 5.44 б). Зручна спортивна зачіска, зроблена «під машинку», на деякий час витіснила інші моделі (рис. 5.44 в).
Наприкінці 90-х років XX ст. у моду входять стрижки, в основі яких лежать класичні технології, а також стрижки, моди¬фіковані за допомогою новітніх технологічних прийомів. Упро¬ваджуються нові види обробки волосся. Деякі чоловіки носять невеликі каймові бороди і тонкі вуса.
На зламі тисячоліть відчувається повна свобода стилів, напрямів, смаків. Яка мода очікується у майбутньому? Один із кращих перукарів світу француз Жак Дессанж, власник сотень салонів-перукарень у всьому світі, вважає, що нині моди на зачіски не існує, багато що залежить від стилю життя і характеру людини.
Кожен носить те, що йому подобається (рис. 5.45). Отже, майбутні перу¬карі мають бути готові запропонувати клієнтові все, що йому бу¬де до вподоби, а для цього треба добре знати історію перукар¬ського мистецтва, вивчати її, збирати відомості про майстрів та їхні творчі знахідки і разом із тим шукати свій стиль та напрям у перукарському мистецтві. Тільки за цієї умови зможуть про¬явитися власна творча індивідуальність і самобутність майстра.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.
2.Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис¬тецтво, 2003. 26 с.
3.Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.
4.Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.
5.Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.