Особливості моди другої половини XX ст
Для створення хвиль і локонів, які б нагадували природні ку¬чері, швейцарський перукар-модельєр Крамер використовував спеціальні бігуді для вертикального накручування. Особливість його винаходу полягала в тому, що волосся, накручене на бігуді, у процесі сушіння зберігало округлість і рівномірний натяг усьо¬го пасма. Це забезпечувалося завдяки круглій формі бігуді й спе¬ціальному затискачу. Метод вертикального накручування волосся активізував появу нових інструментів і пристосувань.У згаданий період вершини творчості досяг перукар Гійом. Він упровадив новації в техніку стрижки, пропагуючи метод «double соuре», що запобігав градуюванню волосся. Його зачіс¬ки були популярними в усьому світі (рис. 5.21). Цей метод знай¬шов певне своє продовження у творчості інших перукарів. У 50-х роках розпочав діяльність англійський перукар Відал Сессун.
Наприкінці 50-х років він мав у центрі Парижа власний салон, де почав проводити технологічні експерименти з удосконалення стрижки. В моду увійшла стрижка, з'явилися зачіски типу «гаврош», «паж». Зачіска типу «гаврош» складалася з коротких па¬сом по всій голові й довгих, що спускалися на шию та плечі (рис. 5.22).
Західній Європі 60-ті роки XX ст. були десятиріччям революційних пере¬творень у суспільстві. Одні вважають йо¬го золотим десятиріччям нових свобод, які завоювала молодь, інші — роками, що принесли з собою загибель моралі, авторитетів, дисципліни. Ультрасучасні «стиляги» із зачісками в формі гриба (у стилі «Бітлз»), які дотримувалися в мо¬ді певних, хоча й нових, законів, досить швидко перетворилися на хіпі.
Згадана стрижка, стала модною зав¬дяки «королеві міні-спідниць» Мері Квент і викликала на початку 60-х ро¬ків потужну хвилю наслідування. Узяв¬ши за зразок грибоподібну зачіску «Бітлз», Відал Сессун надав їй асимет¬ричності й модної гостроти: починаючи від середини голови, волосся вузько, за¬гострено спускалося до п'яти точок. Завдяки цьому воно ідеально облягало голову, ніби футуристичний шолом. З такою зачіскою, що підкреслювала круглу, об'ємну форму голови (або штучно створювала враження такої форми), шия і тіло здавалися ніжнішими, крихкими, тендітними.
На початку 60-х років XX ст. В. Сессун створив нову революційну технологію стрижки. Він запропонував «геометричні» моделі стрижок, які бу¬ли стильними у будь-якій ситуації й за будь-якої погоди: зручні і для танців, і для спорту. Для догляду за такими зачісками пот¬рібно було лише один раз на місяць відвідувати перукарню та ре¬гулярно мити волосся. В. Сессун випустив спеціальний шампунь для волосся, який мав назву «Мий та йди» — більше не потрібні були бігуді й лаки. Авторитет В. Сессуна в перукарському мис¬тецтві неухильно зростав. Створена ним коротка стрижка дістала назву «сессун». Геометричність градуйованих стрижок В. Сессу¬на скорила зручністю і можливістю варіювання. Стрижки, що виконувалися за методом Сессуна, оформляли за допомогою моделювання brushing— сушити повітрям (рис. 5.23).
Поява сучасної формоутворюючої стрижки з використанням методу Відала Сессуна дала новий напрям у перукарському мистецтві.
У зачісках з'явилися суво¬рість і простота. Головною вимогою до зачіски стали природність, відсутність декоративних завитків, локонів.
Пошуки нового привели до ство¬рення зачіски «гарсон». Як і в зачісці «паж», волосся стригли, підкручували всередину кінцями. Смуга градуйова¬ного волосся то розширювалася, то звужувалася. Волосся могло бути різ¬ної довжини. Ідеальною зачіскою цього типу вважалася зачіска популяр¬ної французької співачки Мірей Матьє, але така зачіска вимагала гарного густого волосся й підходила не до кожного обличчя. Тому з'явилися з коротко підстриженою потилицею варіанти з проділами (рис. 5.24 а, б, в, г).
Волосся почали стригти нерівномірно: на потилиці коротше, значно розширилася смуга градуювання, за силуетом зачіска ста¬ла нагадувати зачіску минулих років «фокстрот». З'явилися варі¬анти з нерівномірно пофарбованим волоссям: із висвітленими кінцями, різноманітної довжини «пір'ячком». Треба відзначити, що «геометричні» зачіски ефектніше виглядають на брюнетках і шатенках, підкреслюючи чіткість ліній.
Наприкінці 60-х років відродилася мода на перуки, накладки, шиньйони та складні елементи (рис. 5.25 а, б, в, г, д, е, є, ж).
Особливою рисою моди 60-х років XX ст. був своєрідний макіяж. Круглі стрижки, плаття геометричної форми, ясні, чіткі узори в дусі поп- і опарту, світлі кольори — все це створювало образ, який дихав молодістю та чистотою. Його краще за всіх відображала відома англійська манекенниця Твіґґі, яка й запро¬вадила в моду довгі вії, підмальовуючи нижні олівцем по шкірі. Після виходу фільму «Клеопатра» з Е. Тейлор у головній ролі в моду увійшли чорні «стрілки» на верхніх повіках, що заходи¬ли за зовнішній кут ока. Світлий тон помади надавав жінкам ніжності та сексуальності. Взірцем для наслідування стала легендарна модель стилю «Лондон» Твіґґі (Леслі Хорнбі) (рис. 5.25 е).