Особливості моди другої половини XX ст
Очі, збільшені за допомогою усіх можливих прийомів макія¬жу, підсилювали враження дитячості. Ідеальна жінка десятиліття не мала виражених ознак жіночності; вона була худенькою «німфеткою», яка, граючи, пізнає власну сексуальність. Товстий шар макіяжу поступився місцем новій природності.У 70-80-ті роки XX ст. стали систематично проводитися тa народні конкурси перукарів і косметологів, серед яких кон¬курси на приз «Кубок дружби», в яких брали участь спеціалісти перукарської справи Болгарії, Угорщини, Румунії, Чехословаччини, Польщі, Монголії, НДР, Радянського Союзу. Головним напрямом у моді став курс на щоденну елегантність, простоту та зручність
У ці роки мода стала інтернаціональною, але разом із тим зберігалися національні традиції, особливості, притаманні лише певній країні або народу. Тому часто англійську, канадську, німецьку, французьку стрижки можна було зустріти в різних кра¬їнах світу. Розрив у модах значно скоротився, зачіски 70-х років XX ст. були різноманітними, поєднуючи у собі декілька елементів — стрижку, завивку в локони, м'які хви¬лі. Поширилися зачіски із «сту¬пінчастою» стрижкою, «голівка пажа», зачіски з довгими чубка¬ми, що закривають чоло і брови, типу «поні» (рис. 5.26), пряме розпущене волосся, «кінський хвіст» (рис. 5.27). Фаворитами залишилися стриж¬ки «сессун» (рис. 5.28) і «паж» (рис. 5.29).
Жінки продовжували носили стрижки «французька», «гаврош», але об'єм на маківці зник. Переважав каштановий колір волосся, за контрастом Популярним став білявий. Жінки фарбували волосся «рубіном», «ірисом», «іридою». Хімічна завивка в стилі «афро» набувала величезного успіху (рис. 5.30).
У зачісках на довгому волоссі спостерігалося велике переван¬таження елементами, еклектика. В одній зачісці можна було по¬бачити кіски, джгути, валики, аксесуари (рис. 5.31 а, б).
Набули популярності буклі, плетіння (рис. 5.32 а, б, в).
Чоловічі зачіски стали подовженими, їх доповнювали бакен¬барди (рис. 5.33 а, б, в).
Класична стрижка залишилася в моді. Вона стала еталоном конкурсних зачісок. У чоловічих зачісках широко використову¬валася технологія градуювання (рис. 5.34).
Мода 80-х років XX ст. характеризується новими технологі¬ями, які дають можливість урізноманітнити модні зачіски.
На Заході після бурхливих 60-70-х років припинилася орієн¬тація на стиль хіпі з його негативним ставленням до багатства і влади. Тепер було модним заробляти гроші, гарно одягатися й не цікавитися політикою. Західний світ став консервативним.
У моді все почалося з простих речей. У молоді традиційними лишилися зачіски панків: «їжачок» і «могиканин», а ушляхетнену версію панка демонстрували навіть на подіумах. В Англії ця течія швидко відійшла у минуле й більшість жінок охопила романтична лихоманка.
У 1980 р. великий вплив на зачіски мали Олімпійські ігри: перукарі різних країн створили чоловічі та жіночі моделі, які отримали назви «спортивна», «олімпійська»; з'явилася жіноча стрижка «олімпія» (рис. 5.35). Для них характерні коротке волос¬ся на потилиці й об'ємна тім'яна зона, яку часто оформляли за допомогою хімічної завивки.
Зачіску «олімпію» робили як з напівдовгого, так і з короткого волосся (рис 5.36).
Характерною рисою є велика легка хвиля, що повністю зак¬риває чоло. На основі цієї стрижки виникло багато варіантів, З'явилися зачіски з дрібно завитими локонами, укладеними над чолом, типу стародавньоримської зачіски «доміція».
При цьому використовували суміші, які надавали волоссю пружності, жорс¬ткості, еластичності. Суміші мали різний колір (блакитний, бі¬лий, матовий), бували желеподібними або рідкими, а також у аерозольній упаковці. «Ехотон», «Кохінор форте», «Белі» вважа¬лися тонізуючими, надали волоссю природного блиску, оживлю¬ючи його. Популярними стали стрижки «аврора», «каскад» (рис. 5.37 а, б), в яких волосся, коротке на маківці, поступово по¬довжується донизу.
У той час була змодельована стрижка «австрійська». На її основі з'явилася пухнаста зачіска «чайка». Деякі жінки носили коротку стрижку в стилі «манекен», що нагадувала чоловічу (рис. 5.38).