Особливості моди другої половини XX ст
Нові технічні й технологічні можливості сприяли розвитку перукарського мистецтва, допомагали рухатися вперед, знаходи¬ти нове і невипробуване. Так, на початку 50-х років XX ст. було зроблено спробу знову відродити жіночу стрижку в стилі «бубі копф», але не надовго. Популярності набули зачіски, які викону¬вали за допомогою гарячих щипців (рис. 5.13 а, б, в). При цьому укладку робили як на короткому, так і на довгому волоссі. А най¬більш модними кольорами волосся стали бронзові, платинові, ко¬льори латуні, міді.
Широко застосовували скульптурні буклі, локони, хвилі, їхні комбінації. Використовували також папільйотки, бігуді. Носили зачіски з косами, укладеними у вигляді обідка або кошика.
На початку 50-х років чоловічі зачіски зазнали певних змін, але не таких радикальних, як жіночі. Як і раніше, модними були короткі стрижки, проділи, напівпроділи, чубки. Зачіски чоловіків у 50-ті роки були переважно короткі, охайні. Продовжували носити «бокс», «напівбокс», «польку», «їжак», «бобрик», «каре», так зва¬ні літні англійські стрижки. Набули популярності «венгерка», «канадка», класична та пластична стрижки. Вони відзначалися високою технологією виконання (рис. 5.14 а, б, в).
У чоловіків середнього віку іноді зустрічалися невеликі напів¬круглі «кубинські» бороди (рис. 5.14 г).
Цілою епохою в розвитку світової моди стала поява образу короля рок-н-ролу Елвіса Преслі. Рок-н-рол — явище не лише у музичному мистецтві США. Це стиль у світовій моді, який став основою багатьох сучасних напрямів різних видів мистецтва, у тому числі і перукарської моди. Зачіски в стилі Елвіса Преслі з об'ємом волосся над чолом у вигляді кока тривалий час залиша¬лися популярними в різних країнах світу.
Європейські професійні об'єднання перукарів у 50-х роках XX ст. започаткували проведення двічі на рік (весною та восени) оглядів нових напрямів перукарської моди. Це і було початком сучасного міжнародного конкурсного руху.
У жіночій моді популярніс¬тю користувалася хімічна за¬вивка (рис. 5.15 а, б).
У середині 50-х років XX ст. в жіночій моді знову стала по¬пулярною стрижка (рис. 5.16). У цей час перукарі, створюючи нові зачіски, використовували прийом тупірувашш волосяних пасом, завдяки чому зачіска на¬бувала висоти, більш стійкого, важкуватого силуету (рис. 5.17 а, б).
Популярними були зачіски в стилі кінозірки Мерилін Монро з великими локонами на білявому волоссі (рис. 5.18). У 50-х роках розширилися ділові зв'язки серед країн Схід¬ної Європи в найрізноманітніших формах: міжнародні виставки, виставки-ярмарки, що супроводжувалися демонстрацією моделей одягу і зачісок. Це сприяло обміну досвідом, підвищило рівень розвитку перукарського мистецтва, визначило основні напрями вітчизняної моди. В жіночій моді країн Східної Європи пошири¬лися зачіски, які отримали назви завдяки своєму силуету — «цук¬рова голова», «вулик».
У 1960 р. з'явилися металеві бігуді для плоскої (горизонталь¬ної) накрутки з діаметром до п'яти сантиметрів. Бігуді, що використовувалися раніше, були тонкі й створювали на волоссі дрібні завитки, легку хвилястість.
Жіночі зачіски 60-х років характеризуються досить великими об’ємами, використанням начосу, знебарвленням волосся. Зачіс¬ки незалежно від довжини волосся мали подовжену форму на маківці, популярними стали прямі чілки
У Парижі Жак Дессанж ввів у моду начоси з волосся, які потребували ре¬тельного догляду та регулярно¬го відвідування перукарень. Жінки носили зачіски з довго¬го волосся: «вулик», «бабетта», «тюльпан» (рис. 5.19). Одна з таких зачісок — «бабетта» - була особливо популярною. Цю назву пов'язують з іменем геро¬їні французького фільму «Ба¬бетта йде на війну». Молоді жінки і дівчата у 50-60-х роках XX ст. досить часто наслідува¬ли модні зачіски кіноактрис — Бріжіт Бардо, Марини Владі, Одрі Хепберн, Елізабет Тейлор та інших, які стали символами краси того періоду. На тривалий час увійшло в моду довге біляве волосся, що вільно спадало на спину і плечі.
Об'ємна маківка підкреслювалася стрічками, легкими шарфами, косинками, бантами (рис. 5.19 г).
Цей популярний стильовий напрям має свої відмінності у країнах Європи. Так, відомі варіанти російської стрижки, австрій¬ської (комбінація короткого волосся на потилиці знизу і каре подібної форми зверху), французької (коротка стрижка, виконана бритвою) а також стрижки гаврош (комбінація російської стриж¬ки на потилиці й французької зверху). Усі ці стрижки мають об'єм на маківці (рис. 5.20).