Костюм — частка народної душі

В основу сучасного дослідження ло¬кальних комплексів народного костюма покладено аналіз ряду етнографічних ознак, які допомагають виділити певні типи, види й форми одягу та дати їм якомога повніше історико-культурне по¬яснення. Водночас ці ознаки розкрива¬ють доцільні напрями використання най¬кращих традицій у сучасному моделю¬ванні одягу. До них насамперед нале¬жать: матеріал, крій, техніка виконання, оздоблення, колористика, способи носін¬ня, поєднання складників у комплекси та ін. Отож дослідник повинен аналізу¬вати як конструктивно-технічні прийоми створення об'ємно-просторових форм одягу, так і орнаментально-колористичні (декоративні) особливості його худож¬нього оформлення, що так бездоганно зливаються в єдине композиційне ціле у кращих зразках народного одягу.

Зосереджується увага й на терміно¬логії, пов'язаній із традиційним україн¬ським вбранням. Адже термін часом від¬биває походження певного елемента одягу чи матеріалу» з якого він виготов¬лявся, може стосуватися його призна¬чення тощо.

Як було сказано вище, важливою ознакою кожної складової будь-якого одягу є його матеріал. Традиційні мате¬ріали завжди були тісно пов'язані з- фі¬зіологічними потребами людини, найкра¬ще відповідали необхідним гігієнічним чи теплозахисним вимогам і таким чином розкривали характер пристосування лю¬дини до умов навколишнього середови¬ща. Ці матеріали засвідчували ті чи інші напрями господарської діяльності насе¬лення, його традиції та уподобання й разом із тим відбивали соціальну неодно¬рідність даного етнічного середовища. Дослідження різноманітних давніх при¬йомів створення та принципів відбору матеріалів для одягу, аналіз їхніх струк¬турних, колористичних та орнаменталь¬них особливостей допомагають упровадженню найкращих традицій у сучас¬ному виробництві тканин.

Уміння найраціональніше використо¬вувати різноманітні особливості тканин залежно від конкретних практичних та естетичних потреб людини лежить в основі іншої суттєвої ознаки, пов'язаної зі способами створення об'ємно-просто¬рових форм традиційного вбрання. Основним таким способом є крій — тоб¬то надання певної конфігурації окремим шматкам матеріалу з метою одержання з них тієї чи іншої форми одягу. До¬сліджуючи особливості крою складових частин традиційного одягу, можна про¬стежити еволюцію форм убрання від найпримітивніших до найскладніших. За¬лежно від крою елементів одягу виділя¬ються його етнографічні типи. Більше того, крій здатний відбивати історичні, економічні, природні умови життєдіяль¬ності людей, характер їхніх занять і культурних зв'язків з іншими народами. Через крій одягу простежується і соці¬альна неоднорідність населення. Враху¬вання багатовікового досвіду формоутво¬рення різних видів убрання збагачує і урізноманітнює сучасний одяг, сприяє дальшому розвиткові найкращих тра¬дицій.Утворення форми пов'язане зі знахо¬дженням пропорцій та силуету окремих складових частин вбрання, співставлення яких розкриває локальні особливості, визначає багатошаровість та загальний силует етнографічних комплексів тради¬ційного одягу. Прикладом великої різно¬манітності форм і пропорцій в україн¬ському костюмі є безрукавний нагруд¬ний одяг, який виразно впливає на силует загального комплексу. Дослідження про¬порцій і форм окремих елементів і комп¬лексів важливе не лише для розуміння естетичних уявлень народу та його вміння враховувати різні зовнішні чинники (взаємовпливи культур міста і села, етно¬культурні впливи тощо), а й для виявлен¬ня взаємозв'язку цих форм з антрополо¬гічними особливостями населення тієї чи іншої місцевості.

Суттєвою етнографічною ознакою традиційного вбрання, що підкреслює своєрідність його локальних варіантів, є технологічні прийоми пошиття одягу: техніка виконання швів, обробка різних деталей, викінчення піл і подолу тощо. Різноманітність цих прийомів, їхня до¬цільність, велика майстерність виконан¬ня роблять дану етнографічну ознаку важливою для сучасного використання.

Належна увага приділяється й ви¬вченню характеру оздоблення традицій¬ного вбрання. Адже матеріали для оздо¬блення, його види, техніка виконання, розташування та композиційна побудова допомагають зрозуміти не лише рівень матеріальних та технічних можливостей суспільства, а й соціально обумовлений характер естетичних уподобань народу, його кмітливість, винахідливість, уміння поєднувати красу з доцільністю. Дослід¬ження різноманітних видів оздоблення, таких як художнє ткацтво, вишивка, аплікація, не тільки розкривають високу майстерність народних митців, але й часом порушують питання про походження тих чи інших явищ культури, висвітлю¬ють етнокультурні взаємини певних груп населення.

Узагалі ж проблеми орнаментації та колористики українського народного вбрання як засобів, що акумулюють у собі та стійко зберігають багатовікові традиції, ще довго залишатимуться пред¬метом уваги й етнографів, і мистецтво¬знавців, і творців прекрасного в сучас¬ному побуті.

Важливі ознаки традиційного одягу — характер поєднання його складо¬вих частин у локальні комплекси та спо¬соби їх носіння, якими, зрештою, оста¬точно визначається специфічний силует того чи іншого комплексу.