Костюм — частка народної душі

Важливим джерелом вивчення історії українського костюма слугують ілюстра¬ції до праці О. Шафонського, зроблені його сучасником — художником Т. Калиновським. На цих вишуканих акваре¬лях зображені різні типи українців XVIII ст.: селяни, міщани, козаки тощо.

Велику галерею реалістичних образів селян Полтавщини XIX ст. створив художник О.Сластіон. У своєрідній індиві¬дуальній манері художник-етнограф Ю.Павлович виконав з натури розгор¬нуті таблиці з фігурами селянок Київщи¬ни кінця XIX — початку XX ст. Вони наочно показують локальні особливості елементів костюма, способи та манеру їх носіння, співвідношення між собою, про¬стежують зміни силуету та кольорової гами від однієї місцевості до іншої.

Стосовно традиційного одягу насе¬лення західних областей України слід назвати чудовий альбом документованих малюнків, виконаний О.Кульчицькою.

Особливо наголосимо на тому, що значна кількість мистецьких творів ще взагалі не бачила світ і тим більше не розглядалася під кутом зору історії укра¬їнського костюма. Вони й досі чекають своїх дослідників у фондах музеїв, архі¬вах різних наукових установ.

З числа українських письменників XIX ст., котрі, реалістично відтворюючи життя народу, приділяли неабияку увагу традиційній культурі, звичаям, обрядам і, звичайно, одягу, слід передусім назвати І. Котляревського, Т. Шевченка, А. Свидницького, І. Франка, І. Нечуя-Лезицького, Г. Квітку-Основ'яненка.

Цікавим джерелом інформації з істо¬рії українського костюма є уснопоетич¬на народна творчість.

Та все ж, якщо підходити практично, основним джерелом вивчення традицій¬ного одягу XIX — початку XX ст. були й залишаються його колекції, що збері¬гаються в етнографічних, історичних, краєзнавчих, мистецтвознавчих, народ¬них та шкільних музеях. Особливо ве¬ликі колекції одягу та фотоархіви знахо¬дяться у Державному музеї етнографії у Санкт-Петербурзі та в Музеї етногра¬фії та художнього промислу у Львові, їх суттєво доповнюють фонди Національного музею історії України та Музею українського декоративно-прикладного мистецтва в Києві, а також Переяслав-Хмельницького, Дніпропетровського і Чернігівського історичних та Полтав¬ського, Сумського і Черкаського крає¬знавчих музеїв. Останніми десятиліття¬ми ці колекції відчутно поповнилися за рахунок збирацької діяльності, яка знач¬но пожвавилася після заснування в Україні Товариства охорони пам'яток історії та культури та у зв'язку зі ство¬ренням музеїв народної архітектури та побуту. Зокрема, багатими на одяг є фонди Переяслав-Хмельницького та Ки¬ївського музеїв просто неба.

Глибоке вивчення та аналіз усіх пере¬лічених видів джерел дозволяють робити екскурси в історію українського костю¬ма, виділити певні типи народного одягу, а також конкретні комплекси, характер¬ні для різних областей України. У свою чергу польовий матеріал наочно розкри¬ває специфіку локальних комплексів українського костюма в їхньому розвит¬ку майже до нашого часу.Методика дослідження одягу. Одним із основних питань у вивченні одягу як явища історичного є його походжен¬ня. Цілий ряд концепцій базується на ідеї виникнення одягу з прикрас, пов'я¬заної з мотивами моралі, магії, культу тощо; інші погляди наголошують на ви¬рішальній ролі захисних функцій, не¬від'ємних від природно-географічного середовища, культурно-господарської та суспільної діяльності людини. Перебу¬ваючи в постійному розвитку, одяг від¬творює зміни соціально-економічних умов життя народу, в тому числі харак¬тер трудової діяльності та рівень техніч¬ного прогресу, що безпосередньо врахо¬вується при його дослідженні. Разом із тим він є специфічним відображенням психічного складу народу, його націо¬нальних рис, які виявляються в худож¬ньо-естетичних ознаках одягу. Отже, його вивчення має включати і аналіз художніх прийомів, узагалі художньої творчості народу. При виборі тих чи ін¬ших аспектів дослідження одягу важливо зберігати й суворо хронологічний підхід, використовуючи для цього, якщо потріб¬но, дані суміжних наук (археологічні, писемні джерела тощо).

Аналіз специфіки й етнокультурної спорідненості українського одягу з одя¬гом інших народів (причому не тільки відповідь на питання, звідки прийшли ті чи інші форми одягу, а й виявлення причин, які викликали або законсерву¬вали побутування цих форм) допомагає глибше зрозуміти етнічні процеси, котрі відбувалися на території України від най¬давніших часів. Таким чином стає зрозу¬мілою історична обумовленість регіо¬нальних та локальних особливостей українського вбрання в усьому розмаїтті його комплексів і складових.

Особливе значення при вивченні на¬родної культури взагалі та народного одягу зокрема надається соціальним процесам, які відбувалися в суспільстві та впливали на побутування тих чи ін¬ших форм одягу. Приміром, важливо розібратися, які його риси відповідали соціальним відносинам на даному етапі розвитку суспільства, а які були пере¬житками минулого. Тобто вивчати пред¬мет набагато ефективніше через харак¬тер відносин між людьми у зв'язку з цим предметом, оскільки соціальні відно¬сини завжди віддзеркалені у матеріаль¬них речах.