Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку XX століття
В особі Німеччини саме багатовікова європейська куль¬тура виявилась безсилою перед фашизмом, який панував там з 1933 по 1945 рік. Європа сама впала в нігілістичну спо¬кусу, коли, на думку Т. Адорно, культура отримала поразку в найбільш культурній країні світу — Німеччині. Один пись¬менник, бувший націонал-соціаліст, що покаявся, епоху фашизму в Німеччині назвав «Великим Сп'янінням».
Російське ж «Велике Сп'яніння», почавшись в 1917 році, скінчилося Біловезькою угодою 1991 року про ство¬рення СНД.
В кінці 90-х років в Росії був виданий друком довідник «Система виправно-трудових таборів в СРСР». В ньому вперше представлено документально обґрунтований опис радянської системи таборів. Ось деякі дані. У вересні 1917 року в Росії нараховувалось 36 498 в'язнів. На 1 січня 1934 року їх було вже 510 000. На початку 1935 року — 725 тис, а на кінець року — мільйон. На 1 січня 1938 року кількість ув'язнених перевищила 2 мільйони. Враховувались тільки живі. Автори довідника не знають, скільки в'язнів загину¬ло на етапах, померло від голоду і холоду.
Ці люди були дармовою робочою силою на «великих бу¬довах п'ятирічок» — проведенню Біломорканалу, проклад¬ці Турксибу, зведенні Дніпрогесу тощо. Як бачимо, при по¬будові соціалізму радянська влада на робочій силі не еко¬номила.
«Червоне десятиліття» як переддень Другої світової війни.
Під назвою «червоного десятиліття» в історії минулого століття залишились 30-ті роки. Це був час найважчої со¬ціальної кризи, яка стрясла основами західного світу, і жорстких ідейних розмежувань. Це був час краху лібе¬рально-гуманістичних поглядів, здавалось, безповоротнього. Крім того, це був час шаленої агресії тоталітариз¬му під червоними прапорами Москви і брунатними — Берліна. В ці роки європейська творча інтелігенція особ¬ливо захоплювалась радянським режимом. Адже 30-ті ро¬ки—це період сум'ятиці.
Європейці втратили віру в гуманізм, який замінив їм хри¬стиянство. Вони не вірили більше в прогрес, в рятівничість науки, демократії. Вони усвідомили неправду капіталізму і зневірились в утопії досконалого соціального ладу. Фран¬ція була з’їдена культурним скепсисом, в Німеччині криза перекинула всі цінності. Вся Європа була приголомшена не¬ймовірними подіями, які відбувались в радянській Росії.
В цей час почалася Громадянська війна в Іспанії, яка всі¬ма тоді сприймалась, як переддень другої, великої війни. Передчуттям війни перейнялись всі мешканці Європи в кін¬ці 30-х років. Разючим прикладом цього була реклама з львівського часопису «Назустріч» за 1936 рік: «Нова світо¬ва війна висить у воздусі. Хто хоче знати, як виглядають сьо¬годні збройні сили цілого світу; хто хоче знати, де вироста¬ють конфлікти, що спричиняють майбутню війну; хто хоче знати, як буде виглядати майбутня війна, щоб уміти зберег¬тися перед її страхіттями, — нехай купить собі календар «Український інвалід» на 1937 рік, який про все те докладно пише».
Цей період позначений двома найважливішими датами. Це кінець 1929 року, ознаменований крахом Нью-Йоркської біржі і початком «Великої депресії». Друга вікопомна дата — 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Поль¬щу. З цього почалася Друга світова війна.
30-ті роки були часом краху багатьох стереотипів громад¬ської думки і девальвації понять, які до того здавались не¬заперечними. Відбувся стрімкий зсув вліво — до пошуку цінностей, які знаходилися поза межами традиційного кола ліберальних вірувань і раціоналістичних концепцій. Наро¬став радикалізм, який набував форм, що здавалися неосягненними людям, вихованим в іншому духовному кліматі. Культура, як універсальний світ людського, гармонійно довер¬шеного буття, зазнала краху.
Багато кому це здавалося затьмаренням розуму, що ско¬ро минеться. Та в шумі того бурхливого часу все сильніше звучала головна нота всесвітнього катаклізму. Настала пора не просто хитань і сумнівів, а кризи, «яка відбуваєть¬ся в самій людині»(С. Еліот). Однак тільки найбільш вра¬зливі і тонкі натури адекватно сприймали все, що відбува¬лось. А для більшості все зводилось до звичайної поляри¬зації ідеологій.
Західноєвропейські країни переживали «червоне деся¬тиліття» як час небувалих ідейних боїв. В мемуарній і кри¬тичній літературі тих часів відзначається загальне захоплен¬ня соціалістичними ідеалами. Чого варті лише схвальні стат¬ті і книги Андре Жіда, Едуарда Ерріо, Джорджа Б. Шоу, Уолтера Дюранті про успіхи соціалізму в СРСР. їх поїздки в Радянський Союз були ретельно підготовлені, маршрути по країні наперед прокладені, а показано було найкраще.Всупереч отриманому цими письменниками і громадсь¬кими діячами вихованню в дусі лібералізму вони кинулись студіювати К.Маркса, старанно плекати в собі відразу до буржуазності, проникатись співчуттям до пролетаріату і ві¬рою в близькість світової революції. Напруга соціального протистояння була настільки великою, а безпосередня участь в подіях, що відбувались, настільки активною, що в учасників подій не було можливості об'єктивно оцінити суть того, що діється. Вибір у західноєвропейської інтелі¬генції був невеликий: або «світле майбутнє» комуністично¬го зразка, або «перемога зла» у особі капіталізму.