Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку XX століття
У 1-й половині XX століття остаточно сформувались три основних наукових дисципліни, що вивчали культуру. Це культурна антропологія, соціологія культури і філософія куль¬тури.
Спеціалісти з цих наук на початку століття ввели трьох-часткове розчленування культури на матеріальну, соціаль¬ну і духовну. Матеріальною культурою вважається все, що відноситься до взаємостосунків людини з довкіллям, задо¬волення її потреб, забезпечення подальшого існування, тех¬нологічної сторони життя. Під соціальною культурою розу¬міється відношення людей один до одного, система стату¬сів і соціальних інститутів. Духовна ж культура — це суб'єк¬тивні аспекти життя, ідеї, установки, цінності і способи по¬ведінки, що орієнтуються на них (А. Кребер, К. Клакхон).
Давайте ж спробуємо розібратись, як ця сума культур сприяла політико-соціальним змінам у світі в минулому сто¬літті.
«Некалендарний початок століття»
В кінці XIX — на початку XX століття США з Канадою і Західна Європа процвітали. Непогано йшли справи у Росії.
На цей час частка Росії в світовому виробництві зерна дорів¬нювала частці всієї Європи. Адже і Транссибірську магіст¬раль, яка досить довго була найбільшою залізницею світу, побудували саме як велетенський конвеєр зерна.
Сучасникам здавалось, що в світі нарешті переміг здоро¬вий глузд і науково-технічний прогрес, що майбутнє — пре¬красне і безхмарне, а головне, що більше ніколи не буде війн.
Всі багатіли, вправлялися в гуманізмі, покладали надії на нові технології. Нічого незвичайного не відбулося в світі і в 1900 році. Правда, не вродили зернові в Росії, зате був спущений на воду крейсер «Аврора», а в США вперше було обрано президентом Теодора Рузвельта. Зрештою, це вся очевидна сторона подій.
А тим часом Німеччина вже діловито готувалась до май¬бутньої війни. Про воєнний союз домовились з французами англійці. У свою чергу французи вже були союзниками Ро¬сії, а в той же час англійці склали союз з японцями, які готу¬вались до нападу на російський Порт-Артур.
У системі «концерту держав» кожна із сторін намагалася відвести потенційну загрозу від себе і спрямувати її на будь-кого з решти учасників. Двополюсна система політичного світу забезпечувала як очевидність того, звідки насувається загроза, так і неминучість реакції з боку майбутньої жертви.
На початку століття найчисленнішою групою населен¬ня було селянство. Тільки в Англії і Бельгії воно становило меншість населення. Слуги, що жили при господарях, були другою найбільшою групою населення. На рубежі століть в центрі уваги суспільного життя опинилися промислові ро¬бітники. Вони складали всього 6-8% від загальної кількості населення. Загалом же вони посідали третє місце після се¬лян і слуг. Однак вся увага громадської думки була зосере¬джена тоді на робітничому питанні. Пролетаріат великих міст працював переважно на великих промислових підпри¬ємствах, що робило його особливо динамічним.
Велика кількість політичних партій Західної Європи ще в 1-й половині XIX століття розраховувала у своїй діяльності перш за все на робітників. Справді, вже через сто років, на початку XX століття робітники існували як клас, а їх про¬блеми стали соціальним питанням не тільки для політиків, а й для вчених.
Як у всіх європейських країнах, так і в США з другої по¬ловини XIX століття і до початку Першої світової війни еко¬номічні умови робітничого класу покращувались, а не ста¬вали гіршими, як передбачав К. Маркс. В Росії ж навпаки — жорстока експлуатація робітників і селян привела до рево¬люційної кризи. Царські міністри вважали, що потрібна не¬велика переможна війна, щоб запобігти революції в країні.
Так сталося, що саме в 1903 році російський царизм роз¬почав репресії проти євреїв. Це був рік кишиневського єв¬рейського погрому. Він знаменував собою початок насиль¬ства авторитарних держав проти власних громадян. Цього ж року відбувся ІІ-й з'їзд РСДРП, на якому соціал-демок¬рати розділилися на дві течії — меншовизм і більшовизм.