Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку XX століття
Почалася російсько-японська війна 1904—1905 років, яка тільки прискорила події буржуазно-демократичної револю¬ції в Росії. Події ж революції 1905—1907 років були просто продовженням репресій. Значна частина населення Росії була втягнена в революцію, захлинулася в потоках крові і ста¬ла жертвою беззаконня і сваволі царського режиму. Справа була також і в тому, що частина правлячих кіл імперії, спеку¬люючи на єврейській проблемі, сама запроваджувала у росій¬ське суспільство фатальні для нього навики. Про репресії ца¬ризму в кінці революції точно висловився Л. Троцький: «Ар¬мія чистила свої рушниці, а революція хоронила свої жертви».
Як вважав російський культуролог Д. Мережковський, революція сама по собі — не добра і не зла сила. Револю¬ція — це чесно сформульована брехня, сумлінно виявлена гнилизна, підведення підсумку попереднього розкладу. На¬копичення творчих ідей і моральної енергії мимовільно ні¬коли не веде до революції, а веде до розвитку.До революції веде накопичення зла, брехні, аморально¬сті, соціальної несправедливості. Бреше і знущається вла¬да, але ж при цьому прикидається, боїться, холопствує і на¬род. Соціальні вимоги революції справедливі, але це не рятує її від можливої брехні, якщо не буде чинитись опір її най¬ближчим результатам — зарозумілості і самодовольству, явищам міщанським за своєю суттю... Такі можливі наслід¬ки революції тим більш страшні, що міщани утверджують лише себе, можуть об'єднатись лише в потворному побуті, неблагородному і буржуазному за своїм духом. Тільки усві¬домлення свого стародавнього і вічного походження робить людей гідними цього звання, кладе на їх обличчя і побут людську печать справедливості і благородства.
На початку століття в Росії німці вважалися людьми по¬міркованими і порядними. В романах вони зображувалися мрійниками, як тургенєвський Лемм; інші — енергійними, обмеженими трудівниками, як гончаровський Штольц. Фі¬лософ В. Розанов так описував Німеччину 1912 року: «Чес¬но потиснути руку цих чесних людей, цих добросовісних пра¬цівників, означає зразу вирости на декілька аршинів догори... Я би не був наляканий фактом війни з німцями. Очевидно, що це не нервово-мстивий народ, який, перемігши, став би доби¬вати... Німець в масі своїй або простак в політиці, або просто у нього немає апетиту все з'їсти навколо. Ось чому війни з Німеччиною я не лякався б. Але просто надзвичайно приємно бути другом чи приятелем цих порядних людей... Я дав би зай¬ве і просто заради доброго характеру. Впевнений, що все по¬тім повернулось би сторицею. Я знаю, що це тепер не відпові¬дає міжнародному становищу Росії, і кажу цю свою думку крадькома, в бік, на майбутнє. Ну, а щоб дати радість 40 млн. настільки порядних людей, можна іншим народам і посуну¬тись, навіть ледь-ледь кому-небудь і постраждати...» Ці сло¬ва стали яскравим прикладом прекраснодушшя.
Як згадував Ісайя Берлін, коли почалася Велика війна (Перша світова), євреї теж не мали нічого проти німців, на¬віть проти того, щоб вони прийшли. А німці виявились та¬кими ж антисемітами, як і росіяни. Все це відбувалося за двадцять років до початку Другої світової війни.
А тим часом в 1912 році Європа вступає в смугу неспо¬кійного бурхливого життя. Починаються і тривають балканські війни, які стали передднем Першої світової війни.
Цієї війни не передбачав не тільки ідеаліст-філософ . В. Розанов, а й раціоналіст-політик В. Ленін. З характер¬ною для нього нездатністю до передбачення він писав М. Горькому в 1913 році: «Війна Австрії з Росією була б дуже корисною для революції штукою, та мамо вірогідно, щоб Франц Йосип і Ніколаша надали нам таке задоволення».
В той же час письменник Томас Манн обґрунтовував не¬обхідність воєнного протистояння німецької культури з її глибинами побутово-поверхневій французькій цивілізації. Старенький Анатоль Франс, цей адепт вишуканої культу¬ри Франції, рвався в окопи добровольцем. І тільки майже через тридцять років в США вигнанець Томас Манн в ро¬мані «Доктор Фаустус» на запитання: «Хто винен у всьому?» відповідає: «Ми».
Аж ось настав 1914 рік і почалась війна, яка перекресли¬ла всі плани кожної людини світу і розбила цей світ на скал¬ки. Європа була перетворена на руїни, цінності вікторіанської епохи були втоптані в прах. Війна прискорила прихід російської революції, знищила всі монархічні імперії Єв¬ропи, проте сприяла появі двох інших — комуністичної і фашистської імперій, посіяла зерна Другої світової війни і дегенерувала Холокостом.
Перша світова війна стала, за виразом А. Ахматової, некалендарним початком XX століття. Люди на початку вій¬ни не розуміли ні подій, ні інших людей, ні самих себе. В середині XX століття вийшла друком переписка Ж. Р. Бло¬ка з Р. Ролланом в роки війни. Ж. Р. Блоку в 1914 р. було ЗО років, його зразу ж призвали до війська, він був тричі пора¬нений. Р. Роллан був на 18 років старший віком, знаходив¬ся в нейтральній Женеві і писав статті «Над сутичкою» тощо. Ж.Р. Блок в листах з фронту до нього писав про звірства нім¬ців, про їх здичавілість. Він вірив, що це остання війна, — варто лише розбити кайзерівську Німеччину, як запанує мир, свобода, щастя. Р. Роллан писав у відповідь, що доро¬жить єдністю Європи, тому краще всього буде, якщо війна скінчиться нічиєю.