Характерні особливості культури другої половини XX століття

Неофрейдизм

Важливий напрямок зарубіжної психології, витоками якого були ідеї Зигмунда Фрейда, складає неофрейдизм. Він виник в 30-х роках. Засновником неофрейдизму і його най¬авторитетнішим представником вважається Еріх Фромм. Цей напрямок психоаналізу має зовсім нерелігійний і гу¬маністичний характер.

Оформленню неофрейдизму сприяла поява нового типу хворих. Все більша кількість людей зверталась до психоаналітиків не як справді хворі, а як люди, які потребують захи¬сту від шкідливого впливу суспільства. Кажуть, що всі хво¬роби від нервів. Так от, новий тип хворих — не невротич¬ний, — нарікав скоріше на невдачі, неспокій, самотність, непристосованість, ніж на фізичний, чи нервовий розлад в організмі. Новий тип хворих складався з менеджерів, спе¬ціалістів — професіоналів, службовців. Саме вони в першу чергу відчули вплив світової економічної кризи 30-х років. Ці труднощі, а також Друга світова війна стрясли світом і позначилися на долі кожної людини.

Прихильники психоаналізу все більше переконуються в тому, що для аналізу причин захворювань не досить зану¬ритися в особисті сімейні драми. Мало що дасть в цьому ви¬падку психоаналіз свого «Я» і сім'ї хворого. В результаті дії цих факторів і виник неофрейдизм як соціальне орієнтова¬на форма психоаналізу.

Неофрейдизм в значній мірі відкидає біологічне похо¬дження психічних захворювань. Навпаки, він підкреслює роль культурних факторів у формуванні особи і в утворен¬ня неврозів, зберігає фрейдовські методи і тезу про те, що людиною рухають несвідомі спонуки, чи імпульси. Цими спонуками (в більшості своїй природженими) — є прагнен¬ня до безпеки і задоволення. Згадаймо лишень, чим сього¬дні, за даними соціологічних опитів, переймається пересіч¬на людина. Більш всього її цікавить кохання, гроші і зло¬чинність.

Отже, ці дві несвідомі спонуки — до безпеки і до задово¬лення — мають емоційний характер, чим зберігається вся суть психоаналізу. Ці дві спонуки несумісні одна з одною. Конфлікт між ними приводить до необхідності придушити одну з них. Придушений імпульс зустрічає опір свідомості. Виникають захисні механізми «Я», які стають бічними шля¬хами проникнення в свідомість подавлених імпульсів, по¬треб, почуттів. Все це відбувається в замаскованому вигля¬ді. Захисні механізми психіки формуються з дитинства. Вони стають тією несвідомою основою, на якій будуються уявлення людини про саму себе. Зберігаючи основні особ¬ливості психоаналізу, неофрейдизм підкреслює роль куль¬тури і ті суперечності, які викликаються нею. З одного боку, культура стимулює потреби, а з іншого — накладає великі обмеження, які придушують ці ж потреби.

Культура збільшує несвідому внутрішньопсихічну дра¬му людини. В душі людини повсякчас відбувається бороть¬ба між природженими і набутими якостями. Іншими сло¬вами, між інстинктами і культурою, мораллю. Конфлікти вирішуються в результаті перемоги або інстинктів, або куль¬тури. В залежності від цього на протязі життя визначаєть¬ся характер людини, тобто, вона стає невротичною чи нор¬мальною. Несвідомі спонуки є рушійними силами люд¬ської психіки. Усвідомлення людиною цих спонук допо¬магає їй з ними боротися. Все вищенаведене відбувається в людині.А є ще стосунки людини зі світом, їх регулюють принай¬мні три психологічних механізми. Перший — мазохістські і садистські тенденції, котрі проявляються в діях, спрямова¬них проти себе та інших осіб. Другий — деструктивізм, ім¬пульси якого проявляються у всіляких руйнаціях. Третій ме¬ханізм: автоматичний конформізм, тобто людина стає та¬кою, як всі. Вона розчиняється в масі собі подібних, а нав¬замін отримує відчуття безпеки і захисту.

ЛІТЕРАТУРА

1.Громов И. Д. Западная теоретическая социология.— СПб., 1996.

2.ИонинЛ. Г. Основания социокультурного анализа.— М., 1995.

3.ИонинЛ. Г. Социология культуры.— М., 1998.

4.Клакхон К. К. М. Зеркало для человека. — Санкт-Петербург, 1998.

5.Кравець О. С. Візитна картка науки // Філософська і соціоло¬гічна думка, 1992, № 8.