Крито-Мікенська культура (XVст. до н.е.)

Античним (від латинського anliquus — давній) світом називають групу держав, що склалися в давнину на узбережжі Середземного моря. Найважливішими серед них були міста-держави, створені грецькими племенами, і союз міст давньої Італії, очолюваний Римом, їхня висока культура вплинула на подальший розвиток людської цивілізації загалом, фактично вона лягла в основу подальшого культурного розвитку народів Європи, будучи переосмисленою у світлі більш ніж тисячолітньої роботи християнської думки.

Грецькі мислителі й учені, використавши досягнення давньосхідної науки багато в чому перевершивши своїх учителів, заклали основи наукових знань дали назви різним галузям науки. Наприклад, граматика — наука про правила письма, арифметика — наука про числа, географія — опис Землі тощо. Такі імена, як Платон, Сократ, Арістотель, Геракліт та ін. набули авторитету символів початку історії філософії як науки, а їхні судження продовжували впливати на еволюцію основних напрямків філософської думки і після загибелі античного суспільства. Твори грецьких істориків, географів, філософів, поетів перекладені багатьма мовами світу. У багатьох європейських мовах латина збереглася в термінології. У російській мові нараховуються тисячі давньогрецьких і латинських слів. Грецька й латинська писемності лягли в основу сучасної писемності. З грецького алфавіту виник слов'янський, а потім і російський. Латинським алфавітом користуються багато народів світу.

Саме в античній Греції уперше виник театр. Безсмертні пам'ятки грецької скульптури й архітектури. Мистецтво греків нерозривно пов'язане з образом людини, з утвердженням краси й значущості її вигляду, з розкриттям її гармонічного начала.

Римська поезія вплинула на багатьох поетів європейських народів, у т. ч. і на таких видатних російських поетів, як Г. Р. Державін, О. С. Пушкін та ін.

Без знання історії Давньої Греції і Риму, без вивчення тієї епохи, у якій найбільш яскраво виявилися історично неповторні й найзначніші цінності античної художньої культури, сучасна людина не може повною мірою зрозуміти й оцінити внесок давніх греків у культурну скарбницю світу.

Від часу розквіту давньогрецького мистецтва нас відокремлюють дві з половиною тисячі років. Але сила й слава античного мистецтва виявилася вічною. Античність залишається й вічною школою художників. Майстри знову й знову звертаються до образівантичності, розгадуючи таємницю гармонії й досконалості ліній.

Давня Греція — клаптик землі в басейні Середземномор'я, усе населення якого не перевищувало, ймовірно, двохсот-трьохсот тисяч чоловік. І в цьому маленькому світі народилася й розцвіла гігантська духовна культура, яка не «старілася навіть через тисячоліття.

Ще наприкінці XIX — початку XX ст. вважалося, що історія Греції почалася з XII ст. до н. е. І хоча в історичних сказаннях і піснях-поемах початку І тис. до н е розповідалося про давні царства й подвиги героїв того часу, багато вчених вважали це поетичним вимислом і зараховували їх до області міфології.

Перелом відбувся, коли в багатьох місцях Греції почали відкривати пам'ятки більш давні, ніж залишки класичного періоду. Німецький археолог Генріх Шліман розкопав на території турецького сільця Гіссарлик руїни легендарної Трої. Розкопки інших вчених у Мікенах, на островах Родос і Фарос підтвердили припущення про існування великої цивілізації, шо передувала класичній еллінській, І відсунули початок грецької історії ще далі вглиб століть

Як відомо, історія Давньої Греції поділяється на кілька етапів. Перший етап — XII—VIII ст. до н. е. — на зміну общинно-родовим відносинам приходить рабство, коли зароджуються перші зачатки класового розшарування суспільства. Другий етап — VII—V і більша частина IV ст. до н. е — розквіт і криза античного варіанта рабовласницького суспільства з його специфічною формою державності — античним полісом. Третій етап кінець IV—І ст. до н. е. — криза рабовласницького поліса; ліквідація або обмеження державної незалежності полісів, консолідація рабовласницького суспільства, створення шляхом завоювань на Сході величезних монархій. Це так звана епоха еллінізму

Центром раннього етапу античності (кінець ПІ — середина II тис до н е ) був острів Крит, а трохи пізніше — та частина грецького материка, де знаходиться місто Мікени. Загалом культуру цього періоду (приблизно XV ст. до н.е.) називають крито-мікенською.

У ній ще багато незрозумілого для істориків. Дотепер не до кінця розшифровані критські письмена. Тільки можливі відповіді даються на питання, що це були за люди, до якої етнічної групи вони належали, який був їхній суспільний лад і т. д.