Технологія етнокультурного виховання школярів
Художньо-практична діяльність належить до сфери матеріального виробництва культуротворчої діяльності носіїв традиційної народної культури. Художньо-практична діяльність школярів допомагає їм оволодіти навичками художньо-побутової праці, що формує у дітей свідоме ставлення до витоків нашої багатогранної культури, навчає розуміти естетику домашніх ремесел, відрізняти народне декоративно-ужиткове мистецтво від кічу, сприяє художньому пізнанню світу. Вивчення етнографії народних художніх ремесел потребує практичного втілення, яке може здійснюватися як на уроках образотворчого мистецтва, художньої праці, так і в позаурочний час у відповідних гуртках («декоративного розпису», «вишивання», «ткацтва», «гончарства», «лозоплетіння», «витинанки», «писанкарства» тощо).
Художньо-практична діяльність школярів сприяє розвиткові творчого, образно-художнього мислення, виховує таки якості, як наполегливість, ретельність, прищеплює любов до народних традицій. Учні пізнають архетипи народної символіки, переконуються у довершеності краси декоративно-ужиткового мистецтва. Спілкуючись з учителем або народним майстром, учні не тільки переймають їх знання й майстерність, але й вміння жити серед людей, розуміти їх, співчувати, співпереживати, допомагати іншим, турбуватися про них. Саме тому через народне мистецтво можна навчати дітей світогляду людини традиційної народної культури, виховувати в них моральність, людяність, національну самосвідомість.
Схему зв’язків складових фольклористично-етнографічної (ФЕ) діяльності можна уявити наступним чином, де вихідною є учбово-пізнавальна діяльність школярів, яка забезпечує їхню всебічну підготовку до інших видів діяльності і перш за все — до експедиційної. Експедиційна діяльність забезпечує накопичення взірців традиційної народної культури, що в свою чергу сприяє успішній художньо-практичній, виконавській і науково-дослідній діяльності школярів (Рис. 1.). Пунктиром позначено зворотній зв’язок між різними видами ФЕ діяльності.
Підростаюче покоління є органічною складовою суспільства, яке зацікавлено у збереженні життєдіяльності за рахунок спадкоємності поколінь. До фольклористично-етнографічної діяльності залучаються учні основної і старшої
Рис. 1. Структурна схема фольклористично-етнографічної діяльності школярів
школи, учні молодшої школи набувають досвіду виконавської і художньо-практичної діяльності, готуючись до збирацької роботи.
Останні роки у системі просвіти йде безперервний пошук педагогічних технологій, адекватних трансформаціям у суспільстві. На відміну від технології навчання, педагогічна технологія виховання є процесом комплексного впливу на особистість, а її розробка і втілення потребує найвищої творчої активності від педагога і учнів. «Педагогічна технологія у вихованні — це не інструкції і рецепти, а скоріше принципи практичного втілення закономірностей формування особистості» [4, 15].
Ми взяли за основу схему, що пропонують І. Ф. Прокопенко і
В. І. Євдокимов, розглядаючи педагогічну технологію навчання. Ця схема являє собою ланку з трьох елементів, центральним з яких є діяльність. Іншими необхідними елементами є мотивація до діяльності і управління нею [5, 3].Структуру виховного процесу на основі ФЕ діяльності учнів можна подати у вигляді таких елементів, що взаємопов’язані і проникають один в одного: мотиваційного (М), власне ФЕ діяльності (ФЕД), організації та управління цією діяльністю (О і У) з боку учителя, рефлексії (Р), що виникає внаслідок ФЕ діяльності, процесу самовиховання (СВ), який є неможливим без рефлексії (Рис. 2.).
Рис. 2. Структура виховного процесу на основі фольклористично-етнографічної діяльності
На процес виховання підростаючого покоління впливають різні фактори.
Нашим завданням є створення умов, за яких у школярів з’являється мотивація до ФЕ діяльності. Перш за все, слід бачити в учнях особистості, враховувати їх психологію і природні здібності, сформувати у них ставлення до ФЕ діяльності, як до соціально значущої справи, викликати зацікавленість в експедиційній роботі, показати естетичну привабливість виконавської і художньо-практичної діяльності. О. М. Олексюк, досліджуючи процес формування духовного потенціалу студентської молоді, підкреслює необхідність виховання гуманістичного типу особистості молодої людини, орієнтованої на творче перетворення соціальної дійсності і саморозвиток. За умов прагнення постійного самовдосконалення, підвищення загальнокультурної компетентності (у нашому випадку фольклористично-етнографічної орієнтації) духовний потенціал школярів «формується як духовне утворення, яке структурується їхнім ціннісним відношенням» до ФЕ діяльності, у процесі якої активізуються духовні сили, розширюється морально-естетичний досвід [6, 125]. Організація та управління ФЕ діяльністю неможливі без поточного і перспективного планування, врахування вимог соціальної педагогіки. Сама ФЕ діяльність є творчим процесом і вимагає від суб’єктів її діяльності активізації духовних і фізичних сил, удосконалення методів і прийомів захоплюючої роботи. ФЕ діяльність спричиняє рефлексію, яка є необхідною умовою самовиховання як процесу удосконалення внутрішнього світу і узгодження власних потреб з потребами демократичного суспільства. ФЕ діяльність сприяє задоволенню духовних потреб і формуванню нових потреб на більш вищому рівні, вона дає можливість школярам реалізувати свої здібностей, розширити уявлення про майбутню вищу освіту і професію.