Взаємозв'язки та взаємовпливи українського народного танцю і хореографії народів, які мешкають в Україні
В окремих районах Закарпаття проживає багато угорців. У їхніх танцях помічаємо подібність парних положень при крутках, як і коломийках (зберігання однієї точки, на яку орієнтується виконавець, завдяки чому рух набуває не тільки чіткої динаміки, а й певної оригінальності, особливості, властивої лише угорським танцям). Зустрічаємо, крім того, в угорських танцях й інші схожі риси, наприклад, різновиди коломийкових рухів (сверделець, погаренок, вібраційних рухів плечима, головою тощо).
Коломийка як жанр, безперечно, є надбання слов'янської культури.
Досліджуючи взаємовпливи угорської, німецької, словацької, румунської, сербської та української музики, видатний композитор та музикознавець, фундатор порівняльної музичної фольклористики Бела Барток відмічає, що так звані вівчарські угорські пісні відповідають українським коломийкам і є їхніми більш-менш зміненими формами. В угорському фольклорі існує 30 груп варіантів цих пісень. Все це слугує підставою для висновку, що угорська каламайка - це не що інше, як трансформована українська коломийка. І в Словаччині, до речі, існують так звані "каламайки" - приспівки до танців. Зауважимо, що тексти у них дещо більші, ніж у самостійній українській танцювальній коломийці.
Отже, трансформувавшись з найдавнішого синкретичного жанру - хороводу, коломийка існувала ще за давніх часів і, відповідно, впливала на розвиток угорської музичної культури, бо, підкоривши місцеве слов'янське населення, угорці багато запозичили з їхньої культури. Свідченням цьому може бути багато слов'янізмів в угорській мові, окремі елементи слов'янської культури у їхній матеріальній та духовній культурі
Угорська хореографія, в свою чергу, наклала відбиток на українську. У закарпатських, особливо долинянських, танцях бачимо характерні для угорської хореографії синкопоутворення: у вибиванцях, підкуйках, а також у варіантах ключів, деяких ходів (хід з підстрибуванням), сиикопованих стрибків з каблуків обох ніг на всю стопу, жіночих стрибків на півпальцях та ін. У лемківських танцях використовуються повороти тулуба праворуч - ліворуч при виконанні ходів; рухи будуються на складному тридольному пунктирному ритмі (акцент на слабкій долі). У бойківських танцях зустрічаємо елементи угорської народної хореографії: невеликі стрибки (у жінок), піднесені вгору руки тощо. В Україні, особливо на Закарпатті, побутують угорські танці і без переінтоиування (чардаш, пантазоо, вербунк).
Певна частина молдаван ще у XVI столітті переселилася з Бессарабії на Україну. Пізніше (кінець XVIII ст.) вони створювали військові поселення на півдні Росії. Сьогодні молдавани проживають в Ізмаїльському, Киліпському, Татарбунарському, Білгород-Дністровському, Роздільнянському, Котовському, Ананьївському районах Одеської, Доманівському Миколаївської, Кіровоградському, Новомиргородському Кіровоградської, Новоселицькому, Глибоцькому Чернівецької областей. Процес консолідації суспільного розвитку та культури українського і молдавського народів відбувався протягом багатьох віків. Про це свідчать народні традиції, звичаї, обряди. Багато спільного маємо і в хореографії українського та молдавського народів. Так, у Молдавії побутують гопакул, коломийка, войницькі (гайдуцькі) танці, дуже схожі з гуцульськими героїчними. Поряд з молдавськими гайдуками у танцях виступає Олекса Довбуш. Це символічне вираження дружби двох народів (танці "Добош", "Долбуш", "Добуш"). Молдавський "Жокул Ферари-лор" (Танець ковалів) схожий за малюнком та ілюстративними рухами з українським подільським танцем ковалів, а "Чабанаш" (Пастушок) - з буковинським чабанським танцем. Молдавські присядки тотожні з гуцульськими (без виворітних колін) і, як правило, виконуються не більше трьох разів поспіль. Різноманітні типи "м'ячиків" (присядок без винесення ноги уперед) маємо як у гуцульських, гак і в молдавських танцях. Різновиди бокових доріжок-ходів з викиданням робочої ноги, доріжки плетені, подвійні удари, удари Із поворотом, хід з каблука на всю стопу, притаманні і буковинським, і молдавським танцям. У "Чабанаші" {використовуються різновиди гуцульського свердла.Багато споріднених елементів знаходимо і в положеннях рук, особливо у парах та трійках (танці "Коряк", "Поама", "Оляндра"). Схожі й принципи пружинки - коливання тулуба вгору-вниз. Рифмовані стритетур (жартівливі вигуки) нагадують наші триндички-примовки. Так, у Глибоцькому районі (Чернівецька обл.) стритетур супроводжують танець кохання. "Переницю".
Румуни на території України почали оселятись ще з XIV ст. Нині найбільше румунів проживає у Чернівецькій (Сторожинецький та Глибоцький райони), а також у Закарпатській (Рахівський та Тячівський райони) та Одеській (Белградський район) областях. На Буковині та Закарпатті виконуються румунські танці областей Марамуреш та Південної Буковини (Румунія) без переінтонування. На Одещині побутують румунська сирба та хора.
У плані взаємозбагачення принагідне зупинимось на цікавому факті. Загальновідомо, що "Сирба" є водночас молдавським та румунським танцем, але далеко не всі знають, що та ж "Сирба" є одним з провідних сербських танців і що, запозичивши його у сербів, тільки румуни створили понад 350 місцевих варіантів танцю.