Взаємозв'язки та взаємовпливи українського народного танцю і хореографії народів, які мешкають в Україні

У деяких районах України є чимало білоруських сіл (однак білоруси не мають таких масивів за обсягом, як росіяни). Окремі рухи білоруського (полька-трясуха, оберти на підскоках) зустрічаємо в українських танцях, що побутують у цих районах. У минулому процес запозичення відбувався дещо стихійно (окремі рухи і танці заносили білоруси-плотарі, заробітчани-строкарі та робітники, що постійно працювали на заводах України).

Тепер цей процес взаємовпливу та взаємозбагачення хореографічних культур налагоджено добре, можливості спілкування необмежені. Так, хореографічне мистецтво Білорусі збагатилось за рахунок української танцювальної лексики. Раніш, приміром, у білоруському танці не було таких віртуозних па, як тури, повітряні рухи-стрибки та ін., а тепер вони використовуються не тільки у постановках Державного ансамблю танцю Білорусі, а й кращими самодіяльними ансамблями народного танцю.

Найбільше поляків мешкає на Правобережжі України: Волинська, Вінницька, Житомирська, Київська, Львівська. Рівненська та Хмельницька області. Танці польських гуралів мають багато спільного з гуцульськими, верховинськими - у положеннях рук у парах, наявності ігрового елемента. Польські, так звані розбійницькі ("збуйницькі"), танці нагадують наші

"Аркан", "Опришки", "Довбуш" не тільки рухами, а й атрибуцією (топірці). Схожі між собою і чабанські танці.

З переінтонованих польських рухів, що міцно увійшли до української лексики, слід назвати характерне pas de bourre . Чоловічий поворот з вихилясом, що виконується у сільському шльонському мазурі, ловицькому, опочицькому обереку, пройшовши складний шлях асиміляції, став подільською карлючкою. І навпаки, у польському танці "Олендер" спостерігаємо положення рук, притаманне гуцульським коломийкам; український стрибок у повороті з притиснутою ногою /типу forte/ виконується в опочицькому обереку. Характерні для польських танців і деякі переінтоновані різновиди закладок.

Чеські емігранти, які в 60-х роках XIX ст. переселились на Волинь, де були організовані навіть цілі волості: Ровенська, Дубнівська, Купічевська, Луцька, південь Поділля (Чеховська), Таврії (Новгородовка), Херсонщину (Богемка) та в інші райони України: Любашівський на Одещині, Житомирський, Овруцький на Житомирщині, завезли на нові місця свої традиції, звичаї, танці. Тут набула значного поширення чеська полька.

Вплив словацької хореографії помічаємо у бойківських та лемківських танцях: м'яке рlіе при виконанні деяких круток у парах, використання словацької польки як у парах, так і в масових композиціях. Танець "Обкрочак", характерною особливістю якого є "переступання" через ногу (обкрочак) - переступання словацьке. У Словаччині .він не менш популярний, ніж полька; виконується в українських танцювальних колективах на Пряшівщині (Словаччина), у Закарпатті.

Пошановують на Закарпатті словацькі собру, керечанку. З останньої запозичено основний хід до закарпатської карічки. У середній Словаччині Користується популярністю "Яношівський танець" (на честь народного месника Яношика), який за рухами (характерні присядки за своєю морфологією та структурою гуцульські), композицією та вигуками нагадує "Аркан", "Опришки", "Довбуш". Відзначимо, що присядки взагалі не характерні для словацького танцю і зустрічаються досить зрідка. Багато спільного у словацьких та гуцульських танцях в одязі, взутті та атрибуції.

Розповсюджені в Україні пісні "Чорні очка, як терен" і "Перелаз, перелаз", запозичені з чеських пісень.

Мешкає в Україні чимало болгар (з ХУШ-ХІХ ст.), однак завдяки тому, що український танець до переселення болгар мав уже чітко визначені форми та у зв'язку з оригінальністю, дуже своєрідною метроритмічною структурою болгарських танців, що не збігаються з метроритмічнимн формулами українських, вплив болгарської хореографії на українську малопомітний.Болгарські танцювальні рухи, зазвичай, узгоджуються з так званими несиметричними тактами (сполучення в одному такті дводольного та тридольного метра), і це дає змогу створити своєрідну лексику, притаманну тільки болгарській хореографії. Однак, у болгарському народнотанщовальному мистецтві є багато спільного з українським. Окремі варіанти болгарських пружинок нагадують ходи гуцульського танцю з вібрацією плечей, а болгарський хват - це не що інше, як положення в українських парних та масових танцях "хрест-навхрест". Один з основних рухів болгарського танцю звивка з її різновидами (низька, висока, замкнена, відкрита, внутрішня, зовнішня, задня) дуже схожа з гуцульським свердлом.

У болгарських же танцях присядки типу гайдука, деякі револьтати-закладки успішно використовуються у метричних складних поєднаннях: 5/15, 7/16, 11/16, 13/16, 9/8.