Виникнення одягу та його основні функції
Суттєвою етнографічною ознакою традиційного вбрання ,що підкреслює своєрідність його локальних варіантів, є технологічні прийоми пошиття одягу:
– техніка виконання швів, обробка різних деталей.
Належна увага приділяється й вивчанню; характеру оздоблення Дослідження різноманітних видів оздоблення, таких як художнє ткацтво, вишивка та, аплікація не тільки розкривають високу , майстерність народних митців, але й часом порушують витання про походження тих чи інших явищ культури, висвітлюють етнографічні, культурні взаємини певних груп населення.
ІІІ. Історичний розвиток костюмів
Оскільки костюм є елементом суспільно-побутового призначення частиною матеріальної культури галуззю ужиткого мистецтва він і розвивається в тісній залежності від розвитку суспільства.
Як кожне суспільне явище, костюм історично зумовлений способом виробництва матеріальних благ рівнем розвитку виробничих сил суспільства і соціально-економічною його структурою.
Диферентація костюмів за суспільним становищем тих, хто їх носить виявляється не тільки у своєрідності костюмів основних класів, а й усередині класів. Поступово костюм ставав яскравим зовнішнім виразником станово класової, професійної, релігійної принадлежності людей.
На костюм ,на появу в ньому тих чи тих особливостей діють численні проміжні фактори, як наприклад техніка виробництва, спосіб життя й основні заняття населення, сформовані національні особливості побуту, різні аспекти суспільної ідеології, релігія, морально-етичні норми, мистецтво, естетичні смаки, тощо.
Будучи, як усі вияви суспільного життя, самі зумовлені тим самим суспільним способом виробництва, економікою та класовою структурою суспільства, усі ці моменти виступають із свого боку як безпосередньо діючі на історичний розвиток костюма фактори, що набувають самостійного і часом дуже суттєвого значення. Одним з найбільш значущих факторів, які мають вплив на характер костюму, безперечно є техніка виробництва, особливо техніка текстильної та хімічної промисловості, а також техніка транспорту.
Цілком зрозуміло, що безпосередньо визначаючи вид матеріалу, з якого шиють одяг і виготовляють різні складові частини костюма, техніка текстильного виробництва (а також шкіряного, хімічного та ін.) відіграє суттєву роль у процесі формування костюма. Швидкий прогрес техніки прискорює зміну одних матеріалів іншими І породжує все нові засоби виготовлення різних елементів костюму починаючи з тканин і кінчаючи начіпними прикрасами. Вплив техніки текстильного виробництва, на костюм позначається й на крої та зовнішній формі одягу.Візьмемо наприклад звичайну російську сорочку, пошиту з домотканого полотна і- повсюдно поширену як елемент народного національного костюма ще в середині XIX ст. Вставка між основними пілками так званих бочків, що становить одну з особливостей крою російських сорочок, була зумовлена необхідністю доповнити об’єм сорочки через те, що домоткане російське полотно мало ширину менше 40 см.
Інакше кажучи, крій сорочки у даному випадку залежав від техніки домотканого текстильного виробництва. Великий і безпосередній вплив на костюм мають зміни в засобах транспорту. Безперечно бурхливий розвиток у ХХ ст. різних транспортних засобів відіграв неабияку роль у докорінній зміні буденного жіночого міського костюма. Зникнення шлейфів і значне укорочення спідниць, так само як і відмова від пишної, ліпної орнаментації (мережив, оборок, рюшів, бантів тощо) певною мірою пояснюється зручностями користування внутрішнім транспортом (трамваєм, автобусом, тролейбусом, метро).
Важко уявити собі як би сідали в сучасний автобус чи тролейбус модниці 1901-1906 р.р. у спідниці „вугор” з віялоподібним півшлейфом або франтіха І91З-1914 р.р. у вузькій довгій спідниці „шантаклер”.
На формування костюму суттєво впливав також спосіб життя й основні заняття населення. Поява такого виду поясного одягу, як довгі штани, безперечно, пов'язана з кочовим способом життя, яке вимагає зручного для верхової їзди костюма.