Виникнення одягу та його основні функції

1. Одяг, що обертає або драпірує тіло людини І тримається на ньому за допомогою поясів, зав’язок, застібок тощо. Як найпростіший, цей одяг характерний для найбільш ранніх періодів історії людства. Він типовий для стародавнього світу і набув особливого розвитку в античнорему рабовласницькому суспільстві. Прикладом такого одягу можуть бути давньоєгипетська набедрена пов’язка, давньогрецький хітон римська тога, а також Індійське жіноче сарі, хоч останнє з’явилося значно пізніше - в ХVІ ст.

2. Одяг, який вдягають І який тримається на тілі людини завдяки природним розширенням людської фігури /на плечах або на стегнах/. Залежно від способу одягнення, пов’язаного з основним типом крою, цей одяг поділяється на два підтипи:

а/ глухий, або накладний, одяг, який не має суцільного переднього /чи заднього/ розрізу, а тому вдягається через голову:

б/ розтібний одяг, який має спереду /або рідше ззаду/ суцільний ро; різ на всю довжину, що дає можливість одягти його на торс ззаду в рукава /чи пройми/ й носити за бажанням закритим або розкритим.У нашій щоденній розмовній мові під словом "одяг" ми розуміємо звичайно лише прикритті для торса І верхніх частин кінцівок /рук або ніг/ якими е плаття, жакети, сорочки, штани, спідниці тощо. Для прикриття голови ми вживаємо вислів, "головний убор" для прикриттю нижніх частин ніг "взуття" і "панчохи".

Проте в широкому значенні "одягом" слід називати всі види прикриття, що укріплюється на тілі або одягаються і служать захистом від зовнішніх дій навколишнього середовища, незалежно від того, як: частину тіла вони прикривають. Все, що ми носимо на собі з цією захисного метою, е одягом у широкому розумінні цього слова, Отже, до одягу належать:

а/ натільний одяг, або власне одяг, що прикриває торс і верхні частини кінцівок;

б/ головні убори /хустки, чепці, капелюшки, шапки, капюшон;

в/ взуття, в тому числі й прикриття для гомілки /панчохи, гетри/;

г/ рукавички, муфти.

Одягом, щоправда, далеко не вичерпується все те, що людина на с одягає і що становить її костюм. Серед речей, які носить людина, починаючи з ранніх етапів розвитку суспільства, велику роль відіграють прикраси, які з’явилися майже водночас я одягом. Це виходить із самої суті слова, має прикрашати людину, робити II красивішою, наряднішою. Проте спочатку прикраси мали більше практичне, утилітарне призначення і тільки згодом вони перетворилися на власне прикраси, на наряд. На ряд або прикраси, могли виникнути як свідчення, як визнання, як від знака спритності, сили, хоробрості І хитрості мисливця воїна /таким були наприклад, мисливські та воєнні трофеї - зуби, кігті, пір’я/, як "вивіски", "ярлики" - ознаки забезпеченості й багатства /наприклад, численні залізні браслети, намиста/, як засіб приваблення протилежної статі, а також внаслідок багатьох Інших причин, але завжди як щось таке, що викликає почуття подиву, поваги, захоплення, симпатії, як таке, що подобається, приваблює. Естетичне почуття е вродженим.

Та яким би не було походження прикрас І нарядів на досить ранній стадії суспільного розвитку, вони з корисних предметів поступово ставали просторо красивими, викликаючи естетичне захоплення поєднанням кольорів і форм, художньою виразністю, незалежно від їх безпосередні користі й первісного призначення. Як складовий компонент костюма поряд з одягом ці прикраси мали суттєве значення.

Серед розмаїття елементів наряду можна виділити такі основні типи.

1.Прикраси тіла, які Іноді називають нерухоними, оскільки вони фіксуються на самому тілі;

2. Прикраси, котрі надівають, натільні або рухомі, то їх прик¬ріпляють тілі чи одягові "й вільно знімають.

3. Прикраси одягу /його дикор/, які фіксуються на самому одязі.

4. Форми, лінії та пропорції одягу, що підкреслюють силует костюма.