Ціноутворення на ринку строкових контрактів

F > S + Iк + Z,

де F — ф’ючерсна ціна;

S — ціна спот базисного активу;

Iк — процент за кредитом;

Z — витрати на зберігання і страхування,

то арбітражер:

а) продасть контракт;

б) позичить кошти під процент Ik , купить на них базисний актив і буде зберігати його до моменту поставки;

в) по закінченні строку контракту поставить актив і отримає прибуток [F – (S + Ik + Z)]. У випадку цінних паперів величина Z дорівнює нулю.

Якщо

F < S + Iд – Iк ,

де Iд — процент за депозитом,

то арбітражер:

а) купить контракт;

б) позичить актив під процент Ik;

в) продасть актив і розмістить отриману суму під процент Iд;

г) по закінченні строку контракту отримає процент за депозитом, заплатить за актив за контрактом, поверне його з процентами кредитору. Його прибуток буде таким: S + Iд – Iк – F.Можливість арбітражної операції виникає також, якщо різниця в цінах (ціновий спред) для двох контрактів на один і той самий базисний актив з поставкою в різні строки не дорівнює ціні доставки. Припустимо, що F1 — ціна контракту, що спливає через місяць; F2 — ціна контракту, що спливає через два місяці. Між ними має витримуватися таке співвідношення: F2 = F1 + Fд.

Якщо F2 > F1 + Fд, то арбітражер:

а) продасть цей контракт;

б) купить найближчий контракт;

в) позичить кошти до моменту закінчення другого контракту, щоб купити базисний актив за першим контрактом (до закінчення строку першого контракту розмістить ці кошти на депозиті);

г) сплатить суму F1 після закінчення першого контракту й отримає базисний актив;

ґ) збереже базисний актив до закінчення строку другого контракту;