Цілі інвестиційної стратегії

Основним показником за визначення дохідності тих або інших цінних паперів є ставка дивіденду компанії (яка визначається як відношення чистого прибутку акціонерного товариства (у процентах)). Вона порівнюється із середньою процентною ставкою за довгостроковими вкладеннями населення та депозитами підприємств.

Коли відношення цих показників менше одиниці, то дохідність таких цінних паперів буде недостатньою.

Дохідність за певний період часу визначається як відношення загальної суми доходу, який складається з дивіденду або процента та курсової різниці, до ціни придбання даного цінного папера.

Зростання капіталу. Як правило, зростання капіталу є бажаною метою управління портфелем. Дія цього чинника приводить до того, що вартість початкових інвестицій із часом зростає. За деяким винятком ринковий курс усіх видів акцій може збільшуватись. Головна відмінність полягає в темпах, з якими зростає курс для різних інвестицій.Приріст капіталу необхідний, щоб зробити привабливішими для інвестора довгострокові цінні папери, зберегти купівельну силу та надати гнучкості управління.

Безпека капіталу. Першочергову увагу слід надати безпеці капіталу — збереженню його величини для одержання майбутніх доходів. Безпека капіталу означає дещо більше, ніж звичайне збереження обсягу капіталу. Вона передбачає захист купівельної сили фінансових інструментів. Ризик зменшення купівельної сили є інфляційним.

Захист інвестора здійснює держава за допомогою правового регулювання функціонування ринку цінних паперів. Наприклад, закони України забороняють випуск цінних паперів емітентом для покриття збитків від господарської діяльності.

Оцінку ризику різних видів та окремих випусків цінних паперів у країнах з розвинутим інвестиційним ринком дають спеціалізовані агенції. Наприклад, які присвоюють паперам рейтинги, які дають змогу робити висновки про ймовірність своєчасного погашення зобов’язань.

Інвестори, як правило, обмежуються придбанням цінних паперів інвестиційного рівня. Тому кредитний ризик не є головною проблемою під час купівлі, наприклад, облігацій: укладення в державні та муніципальні папери практично вільні від ризику.

Водночас потрібно підкреслити, що папери нижчої якості при¬носять вищий дохід. Тому в періоди економічного спаду, коли можливості видачі кредитів скорочуються, можливе придбання паперів менш солідних фірм, які приносять більший дохід.

Стабільність доходу. За придбання фінансових інструментів інвестор повинен намагатися досягти стабільності доходу. Дохід, отриманий у формі дивідендів і процентів, більш цінний, ніж обіцяний у майбутньому. Стабільність доходу дає інвестору змогу більш точно планувати свою стратегію, коли метою є реінвестиції або витрати. Вона цінніша, ніж нестабільний або непевний дохід.

Ліквідність. Ліквідність бажана за створення портфеля, оскіль¬ки вона дає інвестору змогу не лише швидко продавати цінні папери, а й не втрачати в ціні в певних ситуаціях.

Деякі вчені не відокремлюють ліквідність як певну інвестиційну мету. Проте вона багато в чому залежить від інших головних ознак інвестування. Так, наприклад, наявність високого рівня якої-небудь з названих інвестиційних якостей робить цінний папір привабливим для окремого кола інвесторів і, як наслідок, відносно ліквідним.

У табл. 11.1 розміщено типи цінних паперів у порядку відповідності їх цілям, які ставлять перед собою інвестори. Як видно з таблиці, жоден цінний папір не об’єднує в собі одразу всіх цілей.

Таблиця 11.1

ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ЇХНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ЯКОСТІ

Працюючи на ринку цінних паперів, інвестор повинен додержуватися принципу диверсифікації вкладів. Якщо вкладник його дотримується, то він обов’язково пов’язаний із сукупністю належ¬них йому фінансових активів різних видів, яка називається інвестиційним портфелем.