Бюджетування капіталу. Визначення вартості капіталу

p — ринкова ціна акції;

g — очікуване зростання дивідендів.

Якщо дохідність акції становитиме Ke % у наступний період, вартість цієї акції залишиться незмінною на ринку. На практиці головна проблема полягає в точному визначенні показника g. У краї¬нах з розвиненою ринковою економікою середні темпи зростання за останні 5—10 років розглядаються як вірогідна тенденція для зростання дивідендів у майбутньому. Проте якщо очікується зміна показника темпу зростання дохідності, доцільно використовувати прогнози фінансових аналітиків для того, щоб якнайточніше визначити значення показника g. Який би з методів не використовувався для визначення очікуваного зростання дивідендів, показник Ke показує вартість нерозподіленого прибутку, яку можна використати в моделі з урахуванням середньозваженої вартості капіталу.

Фінансування капіталу за рахунок зовнішнього запозичення. Вартість зовнішнього фінансування капіталу є такою самою, як і вартість нерозподіленого прибутку, за винятком того, що зовнішнє фінансування призводить до витрат на розміщення, таких як юридичне оформлення, реклама та оплата за андерайтинг. За невеликої загальної вартості емітованих цінних паперів ці витрати можуть бути значними й становити до 10 % брутто вартості цінних паперів, які випускаються. Отже, вартість зовнішнього фінансування капіталу становить:

,

де Ke — ринкова норма дохідності за зовнішнього фінансування капіталу;

d — сума дивідендів, очікувана до виплати в першому році;

p — емісійна ціна акції;

e — витрати на емісію акції;

g — очікуване зростання дивідендів.Метод оцінки капітальних активів (МОКА). Вартість акціонерного (власного) капіталу визначається очікуваною інвестором нормою дохідності. Якщо інвестор її отримує, цінність простих акцій залишається незмінною на фондовому ринку. Якщо вона менша, акції будуть падати в ціні. І навпаки. Саме тому очікувана дохідність на акцію є основним моментом під час розрахунку вартості власного капіталу. МОКА забезпечує альтернативний під¬хід розрахунку доходу, очікуваного, на ринку від даної акції. Цей підхід розділяє дохід на акцію на дві частини. Перша являє собою поточний дохід за інвестицією близькою до безризикової. Друга частина — це надлишковий дохід у вигляді премії за ризик, який стосується саме цієї конкретної акції:

E = R + (S – R) ,

де Е — очікувана дохідність акції;

R — поточна дохідність за безризиковими інвестиціями;

S — поточна дохідність за акціями з середнім рівнем ризику;

 — бета акції.

Коефіцієнт  — відносна ризикованість окремої акції. Наприклад, якщо відносно безризикові державні цінні папери забезпечують дохідність 10 % (нетто оподаткування), а цінні папери із середнім рівнем ризику приносять 18 %, очікувана до¬хідність за трьома видами акцій з наведеними нижче показниками В дорівнюватиме:

З цих розрахунків видно, що власник акцій підприємства, яке виробляє комп’ютери, очікує суму надходжень від акцій значно більшу, ніж та, що розглядається. Вартість акціонерного капіталу підприємства В є високою, тому що характерний економічний проект відповідає дуже високій очікуваній нормі прибутковості. Який би метод не використовувався — модель зростання чи МОКА, — остаточні цифри дають значення вартості акціонерної складової капіталу для розрахунку його середньозваженої вартос¬ті. Проте підхід з використанням МОКА передбачає поправку на ризик у розрахунку вартості капіталу, а модель зростання такої можливості не забезпечує.