Визначення курсової вартості та дохідності облігацій

за облігацією

Для оцінювання ефективності вкладень в облігації використовуються такі показники: купонна, поточна та повна дохідність.

Купонна ставка (Дс) установлюється за емісії облігації, визначається відносно до номіналу та показує, який процент доходу нараховується щороку власнику облігації. Купонна ставка розраховується за такою формулою:

,

де С — річний купонний дохід, грн.

Як правило, цей показник не розраховується, а встановлюється згідно з умовами випуску.Поточна дохідність визначає процент доходу, який щороку отримує власник облігації на інвестований капітал. Вона розраховується як процентне співвідношення між річним купонним доходом від облігації та тією ціною, за якою інвестор її придбав.

Слід розрізняти дохідність, що наводиться в біржових зведеннях, і дохідність для певного інвестора: у першому випадку в знаменнику стоїть поточна вартість цінного папера, у другому — використовується ціна, за якою інвестор купив облігацію. Отже, поточну дохідність (Дп) можна визначити за такою формулою:

,

де Робл — поточна вартість облігації (ціна, за якою інвестор її придбав).

Поточна дохідність є ніби фотографією дохідності облігації в даний момент. У знаменнику формули стоїть поточна ціна облігації, яка в наступний момент може змінитися (тоді зміниться й значення поточної дохідності).

Показником поточної дохідності зручно користуватися, коли до погашення облігації залишається небагато часу, оскільки в цьому випадку її ціна навряд чи буде залежати від істотних коливань.

Дохідність до погашення (кінцева дохідність облігації) є більш об’єктивним показником, тому що за її визначення враховуються не тільки купон і ціна папера, а й період, який залишається до погашення, а також знижка або премія відносно номіналу. Дохідність облігації можна вивести з формули оцінки вар¬тості купонної облігації:

.

Оскільки формула містить степені, то одразу можна визначити дохідність тільки за допомогою спеціальної комп’ютерної програми. Можна також скористатися методом підстановки, який полягає в тому, що в наведену формулу послідовно підставляють різні значення дохідності до погашення та визначають відповідні їм ціни. Операцію повторюють доти, доки значення розрахованої ціни не буде збігатися із заданим. Таким способом отримують величину дохідності до погашення. Оскільки ціна й дохідність облігації перебувають у зворотній залежності, то за підстановки, отримавши ціну, ви¬щу даної, потрібно збільшити наступну цифру дохідності. І навпаки.

У деяких випадках для прийняття рішення достатньо визначити тільки орієнтовний рівень дохідності папера за такою формулою:

,

де r — дохідність до погашення;

N — вартість реалізації (номінал) облігації;

Р — ціна купівлі облігації (поточна вартість у момент оцінки);