Оцінка власних джерел фінансування та можливостей залучення ресурсів для інвестування

Процес оптимізації структури капіталу здійснюється в такій послідовності.

1.Аналіз складу капіталу в динаміці за низку періодів (кварталів, років), а також тенденцій зміни його структури. При цьому розглядаються такі параметри, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими й короткостроковими зобов’язаннями. Далі вивчаються показники оборотності й рентабельності активів та власного капіталу.

2.Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу.

До них належать:

•галузеві особливості господарської діяльності;

•стадія життєвого циклу фірми (молоді компанії з конкурентоздатною продукцією можуть залучати для свого розвитку біль¬ше позичкового капіталу, а зрілі використовують переважно власні кошти);

•кон’юнктура товарного й фінансового ринків;

•рівень прибутковості поточної діяльності;

•податкове навантаження на компанію (частка податків, що сплачуються, у виручці прямих і непрямих від продажу — брутто);

•ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення влас¬ників капіталу зберегти контрольний пакет акцій).

З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капіталу передбачає вирішення двох основних завдань:

а) установлення прийнятних пропорцій використання власного й позичкового капіталу;

б) забезпечення за необхідності залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.

3.Оптимізація структури капіталу за критерієм прибутковості власного капіталу.

4.Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (ціни). Вона базується на попередній оцінці власного й залученого капіталу за різних умов його залучення й варіантних розрахунках середньозваженої вартості капіталу.

Формування оптимальної структури капіталу передбачає класифікацію активів на три елементи:

1) позаоборотні (фіксовані) активи;

2) стабільна (постійна) частина оборотних активів;

3) змінна частина оборотних активів.

На практиці використовуються три неоднакові підходи до фінансування різних груп активів за рахунок пасивів балансу корпорації —консервативний, помірний та агресивний.

За консервативного підходу приблизно 50 % змінної частини оборотних активів формуються за рахунок короткострокових зобов’язань. Інші 50 %, стабільна сума оборотних активів і позаоборотні активи, покриваються власним капіталом і довгостроковими зобов’язаннями.

За помірного підходу 100 % змінної частини оборотних активів формуються за рахунок короткострокових зобов’язань, а 100 % стабільної частини — за рахунок власних коштів, що дає змогу встановити конкретні його значення на майбутній період (рік, квартал). У процесі такого вибору враховуються індивідуаль¬ні особливості діяльності кожного підприємства. Остаточне рішення, що приймається з даного питання, дає можливість сформувати на прогнозний період найприйнятнішу для підприємства структуру капіталу.